Alexander V. Kurban: ВИХІД США З АФГАНІСТАНУ: ВТЕЧА ЧИ ТАКТИЧНИЙ ХІД!?

В Давньому Римі казали, якщо не розумієш, що відбувається, подумай кому це вигідно!  

Тож, кому вигідним є вихід сьогодні американських військових з Афганістану? Тим більш, що цей вихід дуже нагадує втечу США з В‘єтнаму,  яка мала місце у 1975 році. І це після 20 років наполегливої роботи, спроби перетворити найбільш проблематичну ісламську країну на  демократичну середньоазійську оазу та витрачених на це понад $1 трильон грошей американських платників податків?

Швидка евакуація громадян ЄС та США з Кабулу, в той момент, коли до столиці Афганістану вже входили бойові загони талібів, виглядає гучніше ніж поразка у В‘єтнамі. А захоплення американської зброї  на $11 млрд, напередодні в Кундузі, скидається взагалі на тотальний програш Білого дому й передвістку кінця епохи геополітичної гегемонії США. То які варіанти? Це другий В'єтнам для США чи багатоходівка з метою отримання геополітичної переваги у Середній Азії?  

Оцінюючи регіональні розклади, маємо зазначити, що після  отримання повного контролю над Афганістаном, у талібів буде тільки один подальший шлях - в бік Таджикистану, Узбекистану та Туркменії. А це вже традиційна зона впливу РФ. Й вони не домовляться з Кремлем, бо обидві сторони розмірковують  геополітичними стратегіями фізичного захоплення життєвого простору. За рік-два можуть початися реальні збройні протистояння між новими афганськими керівниками та РФ. Й ні які офіційні заяви сторін та публічні зустрічі російського керівництва з лідерами Талібану ситуацію не змінять. Протистояти озброєним сучасними зразками виробництва американського військово-промислового комплексу, фанатично налаштованим ісламським радикалам, теперішня Росія буде не змозі. Можна цілком розраховувати, що протягом 3-5 років, РФ полишить Середню Азію й не факт, що втримає контроль на Північному Кавказі.  

Також, таліби можуть, цілком очікувано, виявити бажання допомогти своїм браттям по вірі та крові - уйгурам, що страждають під окупацією Китаю. Перетворивши Синцзян-Уйгурський автономний район на концтабір для мусульман, що є громадянами Піднебесної, керівництво КПК заклало потужну міну, яку натхненні перемогою у себе вдома, таліби, обов`язково спробують підірвати. Перспектива підтримки Талібаном так званого Ісламського руху Східного Туркестану є настільки небезпечною для Пекіну, що він готовий запропонувати великі кошти в якості відступного. Зокрема Китай офіційно задекларував свою готовність надати Афганістану, через посередництво Пакистану, кошти на відбудову місцевої інфраструктури, що постраждала в результаті тривалої війни. Зрозуміло, що втручання талібів у справи середньоазійських країн, колишніх республік СРСР, також буде Китаю не до вподоби.  

Маємо зазначити, що посилення талібів та вихід їх на середньоазійську арену, значно загальмує там активність Туреччини. Закріпившись на Південному Кавказі, після переможної війни протурецького Азербайджану з проросійською Вірменією, Анкара сьогодні, у форматі Тюркського союзу, будує новий потужний континентальний геополітичний центр. Зокрема в планах Ердогана потіснити РФ в Середній Азії та обмежити вплив Пекіну на низку країн в цьому регіоні, куди вже зайшли великі турецькі інвестиції. Поява в цьому регіоні Талібану значно ускладнить або навіть заблокує активність Туреччини.  

Небезпека приходу Талібану в Середню Азію, також хвилює й Іран. Розуміючи перспективи втрати свого впливу в регіоні, ще у квітні цього року, міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Зариф, здійснив велике дипломатичне турне до Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану та Казахстану. Особливу увагу він приділив перемовинам із реалізації низки інфраструктурних проектів, які потрібні Ірану для посилення торгівельної співпраці із Китаєм. Саме на цей час  припадає заява Зарифа, в який він наголосив на неприпустимість створення в Афганістані диктатури талібів: «Повернення Афганістану у 1990-ті роки є неприпустимим. Ми знаємо, що план талібів спрямований на встановлення Ісламського емірату. Втім, цей план є непрактичним. Іран та країни регіону, не дозволять Афганістану  повернутися у 90-ті роки».

Також слід зазначити, що Талібан є противником ще однієї впливової геополітичної сили на Близькому Сході та у Середній Азії – ІДІЛу. Ще у далекому 2015 році, афганські таліби усіляко протидіяли проникненню загонів ІДІЛ в підконтрольні райони. Поліпшення віносин між ними сьогодні так само не спостерігається.

Оцінюючи можливі проблеми потенційних противників Талібану та його геополітичні перспективи, стає зрозумілим, що сьогодні лише тільки США може виграти від таких розкладів. Бо усі, кому таліби можуть створити проблеми є противниками Америки. Ця думка цілком логічно може пояснити, чому США так легко віддало Афганістан талібам, а ще подарувало їм таку кількість зброї, що здатна забезпечити армію у 300 тис осіб.  

Геополітика, це мистецтво специфічних рішень та планів, які розраховані щонайменш на середньо термінову, а здебільшого на далеку перспективу. Тож допомагаючи сьогодні талібам й даруючи їм такі ресурси, США забезпечує собі на найближчі 10-15 років надійного союзника в боротьбі з потужними геополітичними гравцями євразійського простору.