Рубрики
МЕНЮ
5
Политолог, кандидат политических наук, доктор философии, юрист, финансист
Исполнительный директор Ассоциации органом местного самоуправления "Международная ассоциация малых громад"
Останні дні на фронті дуже складні. Про це кажуть і наші хлопці з передової, і навіть публічно говорять радник президента США з національної безпеки Джейк Саліван та координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі.
Не для кого уже давно не є секретом, що Україна критично потребує УСЬОГО на полі бою, від бронетехніки, артилерії, систем ПВО/ПРО, танків, та літаків до дронів, ракет дальнього радіусу дії і банальних артилерійських боєприпасів, які є основним військовим “розхідником”, який щодня тримає фронт.
Так, Україна за ці два роки стала значно сильнішою у порівнянні з 2021 роком. Оскільки отримала від західних партнерів багато сучасних технологічних систем озброєння від банальних “стінгерів” та “джавелінів”, які за часів попередньої влади здавалися нам чимось нереальним та всевирішуючим компонентом, який зробить різницю на полі бою, до уже і дійсно сучасних танків, бронетехніки, систем ПВО/ПРО, а уже найближчим часом, маємо отримати перші літаки покоління 4+ американські F-16.
Але тут одне питання, скільки буде цих літаків і скільки ще захід буде спроможний надавати нам інше високотехнологічне озброєння, в кількості та в строки, які необхідні ЗСУ для ефективного протистояння ворогу на полі бою?
Відповідь на це запитання намагаються дати всі, від Європарламенту, який 29 лютого прийняв надзвичайно важливу для стратегічної підтримки України резолюцію, до окремих країн-партнерів в межах антипутінської коаліції “рамштайн” та країн які пішли ще далі підписавши з Україною довгострокові безпекові договори (ВБ, Німеччина, Франція, Данія, Канада, Італія та незабаром інші партнери), до Уряду самої України, перед яким Президент України Володимир Зеленський поставив на цей рік стратегічне завдання збільшити власний ВПК в 4 рази.
Прямо зараз в Албанії продовжується Саміт "Україна – Південно-Східна Європа" за учасні нашого президента, і якщо сказати правду, то видно наскільки він виснажений, але тримається, пропускає через себе усе що відбувається на фронті і робить усе можливе, щоб щодня давати українцям найголовніше — надію! Надію, що зброя буде і буде вчасно, не дивлячись ні на що... ні на бюрократію, ні на “політичну доцільність”, ні на “палки в колеса” від путінської росії.
І потрібно віддати належне, багато, що нашому президенту Володимиру Зеленському, дипломатії та ЗСУ, дійсно вдалося. Яскравим підтвердженням є передача Україні систем “Петріот” чи танків “Абрамс”, ще до вступу України в НАТО, не запитуючи думку кремлівського карлика. А літаки F-16 у сукупності із високотехнологічним озброєнням від інших країн, зроблять нашу армію однією із найсучасніших та найуніверсальніших армій у світі. І недаремно Столтенберг колись казав, що Україна наразі є більшою країною НАТО, ніж будь-яка країна НАТО.
Але ключове питання, мабуть, в іншому, а чи напала б РФ на Україну, якби ми змогли зберегти хоча б частину свого арсеналу, який залишився нам після розпаду Радянського Союзу? Частково, відповідь, на мою думку, ми можемо знайти у далекому 2003 році, коли росія розпочала конфлікт навколо острова Тузла, але далі не пішла, хоча, скоріш за все, їй цього ще тоді дуже кортіло... Тоді ще в ЗСУ було багато боєздатних частин і все ще багато озброєння і РФ у тому її “політично-розібраному” стані таку війну могла б і не потягнути... але, думаю, уже тоді остаточні висновки вони зробили — Україну потрібно максимально позбавити зброї та розвалити збройні сили!
Якими способами — будь-якими! Від ініціювання закупівель зброї третіми країнами, розпорошивши наш військовий потенціал по світу, до активної роботи агентури та запровадження у цій царині тотальної корупції та відвертої “розрухи” в армії. Щоб ця робота, на низовому рівні, була і не престижна, і не дохідна, і нікому не потрібна... Адже, з “ким же нам воювати, хто на нас нападе?”, ширився тоді загальновідомий міф.
Як ми уже розуміємо зараз, через роки, за цими міфологемами і іншими інструментами гібридної війни стояли російські спецслужби, які рік за роком, разом з нашими високопосадовцями, знищували колись найпотужнішу армію на Європейському континенті.
Нещодавно мені на очі потрапила одна цікава інфографіка, яка показувала скільки Україна мала озброєння станом на 1991 рік і скільки залишилось у 2014. Одразу скажу, я не повірив своїм очам... і, більше того, засумнівався у її достовірності, але скажу наперед, інформація виявилась правдивою. У 1991 році у нас на балансі було 18125 одиниць озброєння, а станом на 2014 уже лише 3667. Ну як вам ті “миші, які усе поїли”? Давайте розберемося?
За пострадянський період (1992-2012) Україна увійшла до групи провідних світових експортерів зброї, однак цей потенціал більше базувався на продажу бувших у використанні озброєнь, або тих які знаходились на складах, як зараз кажуть “в целофані”. Так, за цей час на українських підприємствах для поставок на експорт були зроблені 285 танків і 430 БТР. Усе інше продавалося/списувалося по різного роду схемам і в різні часи. Навіть при міністрі оборони Гриценку вигадали департамент “надлишкового майна”. Забігаючи наперед зазначу, що в ту прірву вилетіло стільки озброєння, що можна було Африканський континент з голови до п’ят озброїти декілька раз. Що наші високопосадовці успішно і робили, але не виключно в Африці, а по всьому світу...
Також, скажу відверто, мене дуже здивувало, що на озброєнні України, станом на 1991 рік знаходилось 350 кораблів.
В радянську епоху в Україні також була єдина у світі верф за межами США, здатна будувати суперавіаносці, а кораблі класу «Ульяновськ» з ядерними двигунами водотоннажністю понад 85 000 тон були списані. Вітчизняні верфі володіли одними з найбільших потужностей у світі, тільки на Чорноморському заводі (м.Миколаїв) було закладено два авіаносці класу «Кузнецов», чотири авіаносці класу «Київ» та два вертольотоносці класу «Москва», а також інші типи військових кораблів. А конструкторське бюро Антонова виробило одні з найскладніших літаків у світі, зокрема найбільший у світі літак Ан-225, який уперше піднявся у повітря 1988 року.
За публічною інформацією, яку свого часу опублікувала УП (https://www.pravda.com.ua/news/2018/11/21/7198892) з посиланням на аналіз, зроблений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Який був представлений на засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України у зв’язку з порушеним кримінальним провадженням №42014000000000322 за фактом розкрадання в Збройних силах України та підриву обороноздатності держави.
Так, в ході перевірки встановлено, що:
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідно до інфографіки, танків, бронетранспортерів і бойових машин піхоти у ЗСУ бракувало ще з 2005 року, а з 2010 року їх не вистачало ще більше. Бойових літаків стало менше критичної позначки у 2010 році. А брак зенітно-ракетних комплексів зафіксували у 2001 році (але не виключено, що менше за потрібну кількість ЗРК стало раніше, тоді як у 1991 році їх було вдвічі більше за потребу).
Вивчаючи цю тему я також натрапив на цікаві витримки із інтерв’ю, яке у 2019 році виданню Укрінформ давав голова вищезгаданої ТСК у ВРУ Іван Вінник. (https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2669469-gricenko-na-posadi-glavi-minoboroni-spisav-i-prodav-919-tankiv-komisia-radi.html). Так, голова ТСК підкреслив, що оприлюднена аргументація Анатолія Гриценка про переведення такої кількості танків у статус надлишкового майна у зв’язку з тим, що такі танки не є на озброєнні ЗСУ, та нібито не було можливості їх обслуговувати, – не відповідає дійсності. "Ми звернулися до Укроборонпрому, який спростував твердження, що танки Т-72 не обслуговуються і не стоять на озброєнні у ЗСУ", – сказав народний депутат. Вінник також наголосив, що саме міністром Гриценком був створений у 2006 році департамент "надлишкового майна" у Міністерстві оборони, з метою продажу військової техніки Збройних Сил України.
Голова ТСК зазначив, що головним критерієм, за яким майно ЗСУ отримувало статус "надлишкового майна", був попит на це майно на зовнішніх ринках. "Не було ніяких критеріїв. Був критерій комерції, був критерій корупції і був критерій наявності попиту на певне майно ЗСУ на зовнішніх ринках", – додав він. Він також повідомив, що танки Т-72, які були переведені у надлишкове майно, а в подальшому продані, були оцінені у 201 тисячу гривень. "У надлишкове майно переводилася нова, якісна техніка, яка належить до другої категорії", – додав він.
Також, голова ТСК зазначив, що було знищено багато документації, яка допомогла би провести якісне розслідування. З огляду на це, він повідомив, що ТСК звернулася до "Укроборонпрому" з вимогою не нищити документи, які є важливими сьогодні для слідства.
"Ті, хто сьогодні намагається сховатися від наших судів, від нашого народу, коли розкрадали Збройні сили, стали посібниками ворога. Вони нас зробили слабшими, а нашого ворога Російську Федерацію – зробили сильнішою", – зауважив Павловський (заступник Міністра оборони 2015-2019 рр.).
Як повідомляв Укрінформ, раніше Вінник заявив, що у схемах розкрадання ЗСУ 1994-2014 років були задіяні тодішні міністри оборони. А слідча комісія Ради щодо фактів розкрадання в ЗСУ встановила прямий причинно-наслідковий зв’язок між навмисним розвалом української армії та російською агресією у лютому 2014 року.
“Ось така ху*ня малята”... Але це ще не все! Щоб вас остаточно добити знайшов ще цікаве інтерв’ю колишнього голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Сергія Пашинського, до якого, до слова, зараз є цілий ряд питань у правоохоронних органів, порушено цілий ряд кримінальних проваджень, а сам він нещодавно вийшов під заставу у 272 млн.грн., але це уже зовсім інша історія...
Зараз мене зацікавило, що він говорив про розкрадання в “оборонці” ще будучи нардепом. Наведу вам тільки декілька цитат з його інтерв’ю, кому цікавий повний текст можна почитати тут (https://prm.ua/gritsenko-prodav-viyskovoyi-tehniki-bilshe-nizh-vsi-ministri-yanukovicha-velike-interv-yu-golovi-komitetu-radi-z-natsbezpeki-ta-oboroni ):
“У мене є довідка для службового використання. Так що здаюсь. Наприклад, С-300. 2006 рік. Знято з бойового чергування, по документам розукомплектований і проданий по ціні 8 мільйонів 200 тисяч гривень. Курс тоді був 5. Півтора мільйона доларів. Запам’ятали цифру? Продані. Міністерство оборони продавало. (…) От ця угода, яка підписана заступником пана Гриценка, генералом Терещенком. Ось цей комплекс продається. І цей же комплекс “спецекспортом” був перепроданий в Казахстан за 25 мільйонів доларів.”
“Але знаєте, по чому продавались ці БМП в 2006-2007 роках? Офіційна довідка. По 10 тисяч доларів. Танки продавались по 40 тисяч доларів. Вони продавались по ціні менше металолому і перепродавались по 300-400 тисяч доларів.”
“БМП якраз продавались не в Казахстан. Вони продавались в Судан, в Ірак. Пам’ятаєте “Фаїну”, скандал з “Фаїною” – коли там пірати захопили? Це от ця техніка і пливла в Кенію, і вже не 10 тисяч доларів.”
Скажу відверто, від отриманої інформації в результаті мого міні-дослідження публічних джерел у мене голова іде обертом. А в голові настирливо лунає одне питання — а якби усе було по-іншому? Важко на нього дати відповідь, оскільки простір та час не статичний, а отже і варіантів розвитку подій могло бути дуже багато і, до речі, далеко не всі є позитивними для України.
Наразі ми “маємо те що маємо”, як казав, уже покійний Президент України Леонід Кравчук, але це не означає, що ми маємо усе всім пробачити! Навпаки, я глибоко переконаний, що кожен хто за роки незалежності послаблював обороноздатність нашої держави, має понести заслужене законне покарання. Адже, за їх жадібність, корумпованість та халатність зараз на фронті платять кров’ю наші хлопці та дівчата, а таке пробачити неможливо.
Скажу більше, у цій статті я навів дані з публічних джерел до 2014 року, після 2014 року знайти щось досить складно, але я глибоко переконаний, що враховуючи кількість скандалів навколо “Укроборонпрому” та якості бронетехніки, бронежилетів для Міноборони, у представників попередньої влади також, скоріш за все, “рильце в пушку”. Тому ґрунтовну перевірку в ЗСУ та Міноборони потрібно провести аж до 2021 року включно, щоб жоден злочин не залишився поза увагою слідства.
P.S. В армії засіло багато “кротів” і агентів ворога, це поза всяким сумнівом і працювали вони за усіх влад, міністрів та президентів. Думаю, що і політика по зриву мобілізації та “бусікам”, це саме їх рук справа і те що ворог знав плани нашого контрнаступу і був до нього готовий, за словами Президента України Володимира Зеленського, мене особисто не дивують. Та і, свого часу, підриви складів без російської агентури серед військових були б просто не реальними. Та і чому ми дивуємось, якщо за Януковича навіть на рівні міністрів були люди з російськими паспортами...
“Авгієві стайні” — це саме те, що відбувається у нашій “оборонці” уже десятки років.., але, я глибоко переконаний, що саме зараз є шанс змити цей застарілий бруд і остаточно очистити наші ряди від ворожих “консерв” на усіх рівнях!
Без цього наша Перемога буде не повною та остаточною, а ворогам України місце за гратами або у пеклі.
Новости партнеров
Другие материалы автора
Новости