Алексей Буряченко: Боротьба з корупцією: «закон повинен працювати»

Українську корупцію часто порівнюють з «раковою пухлиною», яка розповзається по суспільному організму. Але ця пухлина взялася не вчора, ця пухлина, цей внутрішній ворог, вирощувався і процвітав в тіні нашої незалежності не один рік.  

Сьогодні на тлі війни у суспільства як ніколи є запит на справедливість і нетерпимість до корупції. Так, за результатами соціологічного дослідження Фонду "Демократичні ініціативи" та Київського міжнародного інституту соціології, які були оприлюднені у серпні,  62% українців назвали корупцію чинником, що найбільше шкодить здатності України чинити опір агресору і йти до перемоги. Більшість українців, які виїхали до Європи, за результатами опитування Соціологічної групи “Рейтинг”, вважають, що Україна програє європейським країнам щодо рівня корупції. Також, не забуваємо, що боротьба з корупцією – одна з рекомендацій, наданих Європейською комісією Україні при отриманні статусу кандидата на членство в ЄС. 

Але зараз ситуація змінюється. Все частіше ми бачимо результати боротьби правоохоронних органів (СБУ, ДБР, НАБУ та ін)  з корупційною гідрою, що стало питанням національної безпеки, і це в складних умовах війни… Погодьтесь, це радує та дає надію. А враховуючи,  що цю війну з внутрішнім ворогом очолив президент України Володимир Зеленський, можна сказати, що в України з’явився шанс остаточно вилікуватися від цієї «ракової пухлини». Адже, як заявив Володимир Зеленський на Мюнхенській конференції, - «післявоєнне українське суспільство не пробачить будь-які корупційні кроки». 

І нарешті справи, які роками мляво рухались, чи то через бездіяльність правоохоронних органів, чи то через відсутність політичної волі, зрушились з місця. Чого тільки вартий початок вересня, який, думаю, ще довго будуть обговорювати в українському суспільстві. Одному з найбільших українських олігархів Коломойському було вручено підозру у шахрайстві та легалізації майна, здобутого злочинним шляхом і, як наслідок, судом була винесена ухвала про призначення Коломойському запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31 жовтня з альтернативою у вигляді внесення застави в розмірі більш ніж 500 млн гривень. Погодьтесь, якщо б чотири роки тому сказали, що таке може статися, то це назвали б дурницею або пропагандистською маніпуляцією. І сам Коломойський над цим теж посміявся. Але це сталося! Цією справою влада ще раз показала всім, що в неї немає своїх і чужих. Також вона натякнула судовій системі, що всіх наздоженуть, навіть не дивлячись на судовий «параліч». 

Але справа Коломойського - це тільки один із кейсів, водночас є й інші не менш гучні, які потребують якнайшвидшого притягнення до відповідальності винних. До прикладу кейс Лагуна, який був головою наглядової ради та власником «Дельта банку», та в результаті оборудок останнього сума збитків фінансовій системі в Україні зайняла друге місце після Коломойського. адже Лагун вкрав у держави півтора мільярда доларів (!). Однак скандальний банкір виїхав за кордон, а його адвокати за допомогою судової системи вміло затягують розгляд судових справ. Як зауважує видання РБК, «кримінальні справи щодо Лагуна ще до сьогоднішнього дня належать до категорії справ, які гальмувалися десятиліттями. Саме банкрутство «Дельти» – визнано найбільшим банкрутством банку в Україні, та слідчими органами достеменно встановлено, що серед причин неплатоспроможності банку є зловживання владою та виведення за кордон коштів як вкладників банку, так і отриманого від НБУ рефінансування на користь росіян, зокрема на користь Icon Private Equity – інвестиційного фонду яким керував громадянин РФ Кирил Дмітрієв, та який зараз очолює Російський фонд прямих інвестицій (РФПІ), який американський уряд в свою чергу назвав «гаманцем Володимира Путіна». І попри документальне підтвердження злочинів, тільки через 6 років з початку слідства – в 2021 році – у цих справах було пред’явлено підозру Лагуну, і лише в 2023 році нарешті справи попали з обвинувальним висновком в Шевченківський районний суд Києва». Як пишуть ЗМІ, в суд Лагун жодного разу не з’явився, бо «лікується» закордоном. Показово, що ні суддя, ні прокурор не вживають дієвих заходів щодо розшуку Лагуна, який обвинувачується у особливо тяжких злочинах. Чи понесе він справедливе покарання, на це питання важко відповісти, так як зараз це залежить від суду, який нажаль сьогодні визиває мало довіри у суспільстві. Крім того, на початку серпня Лагун подав заяву про «неплатоспроможність», яку суд швиденько взяв до розгляду та призначив судове засідання. І суд не цікавить, як людина, що присвоїла півтора мільярди доларів, стала раптом неплатоспроможною. Бо наша судова система зараз не просто паралізована, вона дійшла до апогею повного нівелювання свого інституту. За всі роки незалежності, в Україні, нажаль, так і не сформувалась судова влада, яка справді забезпечувала б верховенство права. Після падіння комунізму судді не пройшли люстрацію, що дало можливість олігархам і політикам взяти контроль над судовою владою та використовувати її у власних інтересах. Так, за даними досліджень, які були оприлюднені в річницю Революції Гідності рівень довіри населення до судів був найнижчим в Європі та одним із найнижчих в світі – 7%. Ну що тут можна сказати, судова реформа потрібна сьогодні негайно, оскільки без реформи суду ми не зможемо сказати, що корупцію в Україні подолано. Зазначу, утвердження справедливості було однією з вимог всіх чотирьох революцій, які пережила Україна за свої 32 роки. Цей запит залишається актуальним і сьогодні. Найголовніше - люди не вірять, що можуть домогтися в українських судах справедливості, і це має змінитися. Суспільство повинно бути впевненим, що корупційні справи, накштал справи Лагуна, будуть мати належні вироки суду, що якщо ти винен - ти понесеш покарання, незважаючи на те, хто ти -  Коломойський, Лагун або топ-посадовець. А «посадки» казнокрадів та корупціонерів мають стати найкращим маркером досягнення справедливості та невідворотності покарання.

І як нещодавно у вечірньому зверненні заявив президент Володимир Зеленський, - «Закон повинен працювати. Так є. Так буде!».