Dmytro Levus: Переговори Маї Санду та Володимира Зеленського. Чому перший візит президента Молдови був саме до Києва?

          Візит президента Молдови Маї Санду до Києва має кілька вимірів. Перше, на що звертає увагу людина більш-менш обізнана з реаліями Молдови та регіону, це той факт, що візит цей не до Бухаресту і не до Москви. Раніше бувало саме так. Бо так символічно визначалися пріоритети майбутньої каденції та світоглядний вибір. Вибір, який зробила Мая Санду, яка на позір і для прихильників Унірі (об’єднання Молдови та Румунії), і для проросійських мешканців молдовського політикуму є прибічником ідеї існування «двох румунських держав» за таким чорно-білим сприйняттям теж не міг бути іншим, як тільки у першу голову до Румунії. Але дійсність виявилася багатшою - менше ніж через три тижні після інаугурації Мая Санду відвідала Київ, де зустрілась з президентом Володимиром Зеленським. Варто сказати, що візит до України ніяк не скасував злісного сичання проросійського експертного кола з числа прибічників попереднього президента Ігоря Додона. Єдине що наразі вони розганяють тези не про «скоре поглинання Молдови Румунією», а про те, що Санду, своїми відвідинами Києва, взяла участь у «русофобських ритуалах» і тепер відносини з Кремлем у неї зіпсовані безповоротно. Те, що покладання квитів до Меморіалам жертвам Голодоморів та Героям Небесної Сотні у цих персонажів чомусь сприймається як «русофобія» є стовідсотковим самовикриттям їх як носіїв людиноненависницьких поглядів, нас наразі мало обходить, хоча варто запам’ятати і це для характеристики обслуги «рускомірства», бо вони дуже подібні в усіх країнах. Отже, приїзд Маї Санду продемонстрував й те, що складаються нові реалії. Можемо говорити про певну лідерську роль України у регіоні, надважливість її ролі у питаннях безпеки та економіки, взагалі наша країна залишається таким собі трендсеттером регіону. У цьому плані важливо, що президент Зеленський працює на встановлення цієї співпраці з Молдовою та з іншими країнами регіону. Тут варто згадати, що пріоритетність українсько-молдовських відносин стала очевидною після президентських виборів в Україні 2019 року. Саме тоді у липні Санду ще як прем’єр-міністр РМ відвідала Київ та провела переговори з Володимиром Зеленським. Тобто наразі той контакт новобраного президента і прем’єр-міністра країни, що тоді очолювалася проросійським президентом отримав реальний розвиток. Показово, що одним з результатів переговорів стало відновлення повноцінного діалогу на рівні президентів, чого не було раніше. Підписано Спільну декларацію, відповідно до якої утворено Президентську раду - координуючий орган на рівні Глав держав, які регулярно зустрічатимуться та досягатимуть домовленостей з усіх питань порядку денного. Навряд чи це було можливо в умовах президентства Ігоря Додона, який доволі дивно сприймає себе, приблизно як місцевий виразник інтересів Москви. Достатньо подивитися на його приватні фото з Москви, Красної площі з родиною – він щасливий саме як провінціал, що приїхав до столиці… 

          Спільна Заява президентів вчергове підтвердила взаємну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України та Молдови. Україна на офіційному рівні підтримувала територіальну цілісність Молдови. Тепер це зроблено в унісон. Хоча варто зазначити, що саме для Маї Санду, і раніше, незважаючи на те, що діючий тоді Ігор Додон висловлювався вкрай неоднозначно, Крим є Україною, а частина Донбасу окупована РФ і про це вона заявляла більше ніж чотири роки тому. 

          І в України, і у Молдови своя історія європейської інтеграції. На цьому шляху відбувалося й певне змагання, і пробуксовки. Показово, що результатом нинішнього візиту та переговорів може стати синергетичний ефект, обумовлений спільністю інтересів та подібністю напрацьованої бази відносин з ЄС. Тож, цілком можливо, що «Східне партнерство» саме завдяки зусиллям України та РМ набуде нового життя, Зона вільної торгівлі розшириться на інші галузі. Отже, спільна інтеграція стане глибшою, а «Тримор’я» швидше набуватиме конкретних обрисів.

          Звісно це не усе. Звичайно, що переговори торкалися і придністровської проблеми, і економічної співпраці, зокрема Дністровського гідровузла де досі є нюанси з демаркуванням та власністю. Йшлося і про економіку, перспективи постачання української електроенергії до Молдови. Загальний тон заяв дозволяє зробити висновок про те, це не були просто розмови. Російські «миротворці» у Придністров’ї, які за певних умов погрожують і Одесі, колись підуть звідти, як про це сказала Санду. Співпраці теж бути. Символом її може стати спільний інфраструктурний проект з побудови автомобільної траси між Києвом та Кишиневом, про що заявив Зеленський. Хто їздив там, погодиться з тим, що ця дорога потрібна.