Алексей Буряченко: Підвищення облікової ставки НБУ як інструмент макрофінансової стабільності

У мирні часи нормальною і прогнозованою ліберальною політикою від Нацбанку рахувалось поступове зниження облікової ставки. Такі дії пришвидшували "розкручування" економіки, перш за все, за рахунок "дешевих" кредитних грошей і міцного та конкурентного курсу національної валюти. Більше того, навіть контрольована інфляція допускалась, в тому числі, як інструмент отримання додаткової валютної виручки, а отже, як джерело додаткового наповнення бюджету. Фіскальна та монетарна політики, насправді, є пов'язаними та взаємодоповнюючими джерелами визначення державної фінансової політики в певний період часу. Тобто, переводячи на зрозумілу мову, держава в різні періоди існування має різні фінансові пріоритети і це нормально. Адже, якщо б не існувало державного, перш за все, монетарного регулювання та інструментів стримування інфляції, вітчизняна економіка уже давно б луснула від надмірного інфляційного навантаження.

Так, в мирні часи, прогнозовано, ставка понижується і Нацбанк дозволяє більше ринковим механізмам та ліберальним інструментам саморегулювання, але під час воєнного стану пріоритети абсолютно інші -- це макрофінансова стабільність, а це більш стабільний курс, контрольована інфляція та граничні межі під час ціноутворення на найбільш важливі стратегічні товари в державі. Такий значний ріст ставки з одного боку зменшує можливості бізнесу в доступі до "дешевих грошей", але з іншого боку стабілізує гривню і робить її більш привабливою, як на внутрішньому, так і на зовнішніх фінансових ринках. 

Наразі фінансова система країни стабільно тримається за рахунок значної міжнародної макрофінансової допомоги та внутрішніх резервів Нацбанку, але фінансові дисбаланси на ринках постійно дестабілізують ситуацію і для її стабілізації держава має спалювати занадто багато стратегічних ресурсів.  До прикладу, останнім часом люди намагаючись хоч якось зберегти свої заощадження масово скупають долар, що призводить до так-званої "доларизації" нашої економіки, в наслідок чого гривня обезцінюється і щодня наростають інфляційні показники. Держава ж, в свою чергу, для забезпечення внутрішнього ринку, вимушена проводити постійну додаткову емісію. От і виходить, що на ліберальному умисно слабко-контрольованому фінансовому ринку відбуваються постійні банківські фінансово-валютні спекуляції з доларом, що підживлює створення необґрунтованого ажіотажу в населення, яке також намагається скупити долар, забираючи гроші з депозитів та фінансово-кредитних установ, що фактично "обезкровлює" фінансову системи країни.

Також, окрім макрофінансової стабілізації в країні Нацбанку потрібно залучати додаткові кредитні кошти з механізмів ОВГЗ, а без значного підвищення ставки, щоб вона була явно вищою за прогнозовану інфляцію, продати такі цінні папери буде майже не можливо, а отже ми не зможемо у достатній кількості залучати фінансові можливості для своєї економіки під час війни.

Отже, враховуючи вищевикладене, ми можемо зробити висновок, що економіка воюючої країни, дійсно, працює по іншому і для її стабілізації та збереження заощаджень наших громадян, потрібно переходити на більш рішуче монетарне регулювання, а ніж це було в мирний час. 

Так, скоріш за все, не буде "дешевих" кредитних грошей для бізнесу і економіка на зможе стрімко та динамічно розвиватися, як в мирний час, але ми отримаємо більш контрольовану стабільну та прогнозовану економіку з відносно невеликими показниками інфляції, стабільними споживчими цінами та національною валютою. І за рахунок економії внутрішніх золото-валютних резервів, зменшення емісії, отримаємо можливість перенаправлення значної частини залучених кредитних коштів та міжнародної макрофінансової допомоги, перш за все, на допомогу армії та тим людям, які зараз цього будуть найбільше потребувати, дітям, пенсіонерам, інвалідам та слабо захищеним верствам населення.

Чекати, що війна ніяк не відобразить на українській економіці було б, як мінімум, легковажно. Із заяв міністра фінансів Марченка ми дізнаємось, що ВВП країни зменшилось майже на 45% за рахунок неможливості ведення бізнесу на тимчасово окупованих територіях та непереборних факторах загальної макрофінансової дестабілізації... Що ж, потрібно виходити із цього фінансово-економічного крутого піке і першим кроком, абсолютно логічно, має стати стабілізація фінансових ринків! Адже, ми маємо, перш за все, прагматично захистити те що у нас ще залишилось і працює, а наші громадяни мають знати, що держава, в будь-якому випадку, забезпечить макрофінансову стабільність! Так, часи не прості..., але ніхто і не казав, що буде легко. Так, бізнес можливо і не буде мати змогу так стрімко розвиватись, як до війни, але з іншого боку, він отримає стабільність та прогнозованість ринків, а отже почне працювати більш спокійно і без "американських горок". 

Макрофінансова стабільність, збереження заощаджень громадян, стабілізація цін та інфляції, можливість перенаправити міжнародну допомогу та кредитні ресурси на потреби армії - це зараз перші пріоритети для держави і я це розумію та підтримую. Головне спокійно і без "зради". Шлях до Нашої Перемоги буде тернистим і до цього також потрібно бути готовим... Але ми одна родина і одна країна! Ми будемо допомагати один одному - в цьому завжди була сила незламних і непереможних Українців -- у Єдності! Усе пройдемо Разом. 

P.S. І так, буде знову вигідно тримати гроші в банках, здебільшого державних, як зараз, під 100% гарантії. І, так, підвищення облікової ставки, скоріш за все, не сильно вплине на ріст споживчих цін.

P.S.P.S. Звичайно, після стабілізації економіки і виходу на стабільну роботу стратегічних підприємств, облікову ставку потрібно буде поступово прогнозовано знижувати, але це уже абсолютно інша історія... Пріоритет на сьогодні один - пришвидшення Нашої Перемоги!