Алексей Буряченко: Реструктуризація, як запорука кращої макрофінансової стабільності під час воєнного стану

Реструктуризація боргів – це вірна ініціатива уряду і логічний наслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України. А чому ж цього не робили і не пропонували раніше, запитаєте ви, на це є цілий ряд причин. Фінансово-економічна політика уряду має бути збалансованою та прогнозованою для всіх її учасників, навіть під час воєнного стану. Так, в перші тижні активних бойових дій, погодьтесь, важко було прогнозувати, які наслідки буде мати ця війна та наскільки довго вона може затягнутися. Та і, відверто скажемо, уряд, як і все суспільство, приблизно місяць знаходились фактично в ступорі і не генерував ні ідей, ні сенсів.

Факт в тому, що навіть на незграбну урядову політику перших місяців війни економіка країни трималась досить впевнено, а після яскравих перемог над ворогом під Києвом, Черніговом та Сумами та впевненої позиції, не просто президента, а національного лідера Володимира Зеленського, і, взагалі, всі повірили в можливість швидкої перемоги та економічної стабілізації уже найближчим часом… Але реальність виявилась десь, приблизно, посередині. Економіка України, дійсно, виявилась досить міцною і успішно пройшла дуже болючий краш-тест війною, а великі золотовалютні запаси НацБанку, дозволяли довгий період та досить успішно забезпечувати високу ліквідність гривні та, загалом, відносну стабільність цінової політики України. Але була і інша сторона, вона не була настільки обнадійлива і потребувала рішучих, але, все ж, виважених рішень, оскільки, в якийсь момент стало зрозумілим, що війна може затягнутися, а в таких реаліях уже не працюють стандартні фінансові інструменти мирного часу. Так, уже тоді активно проводилась емісія і рівень її зростав від місяця до місяця, поки ситуація не стала реально загрозлива і НацБанк не почав бити в усі дзвони, а блокування державою-агресором морської акваторії, фактично паралізувало велику частку вітчизняного експорту, здебільшого це стосувалося металу та зернових, а як наслідок, недоотримання Україною великої частки валютної виручки, яка допомагала балансувати гривню.

Те що необхідно було дивитись в сторону реструктуризації зовнішніх боргів, було очевидним, але, наскільки я розумію, відтягували його свідомо. Оскільки, в перші місяці війни, було дуже важливо показати нашим зовнішнім партнерам спроможність держави «вистояти» під воєнною навалою міфологізованої так-званої «другої армії світу» -- і цей план спрацював!

Україні, дійсно, вдалося консолідувати навколо себе величезну кількість країн і сформувати широку антипутінську коаліцію, добитися прийняття історичних рішень про надання Україні ленд-лізу та офіційного статусу країни кандидата в члени ЄС, якого деякі країни чекають по 10-15 років! Чи перемога це особисто Володимира Зеленського та української дипломатії – звичайно, так! Ці абсолютно реальні стратегічні перемоги, в такий важливий та тяжкий для держави період, дозволили максимально консолідувати, як українську націю в середині країни, так і наших партнерів, навколо України ззовні! Уже ні у кого немає сумніві навколо суб’єктності України і приналежності української нації до сім’ї західних народів з найвищим рівнем демократичних цінностей, які українці навіть готові захищати перед обличчям досить потужного ворога з ядерною зброєю! Україна стала форпостом всього західного світу і не на словах, а на ділі захищає свій цивілізаційний вибір, а заодно і спокійний мирний сон своїх сусідів з ЄС.

Отже, я роблю висновок, що навіть не зважаючи на цілий ряд тактичних урядових прорахунків на початку війни, керівництвом держави, в цілому, були вірно визначені стратегічні пріоритети і реалізовані надзвичайно важливі стратегічні цілі. Так, і все ж ми маємо усвідомлювати, що, здебільшого, таких успішних зовнішньополітичних результатів вдалося досягти виключно за рахунок особистих надзусиль Володимира Зеленського і роль особистості у цьому «українському прориві», дійсно, важко переоцінити.

Але Україна у стані війни уже майже пів року і це, прогнозовано, має свої макро- та мікроекономічні наслідки. І якщо з малим та середнім бізнесом справи не так критичні(активно працює релокація та інші інструменти урядової підтримки), то на «великий бізнес» війна повпливала дуже сильно. Велика частина потужних вітчизняних промислових підприємств знаходиться зараз на тимчасово окупованих територіях, а деякі, фактично заблоковані через відсутність сировини та руйнування експортно-імпортної логістики. Рівень ВВП, за офіційною інформацією міністра фінансів України Марченка, впав майже на 40%, а державний та місцеві бюджети показують свою підвищену дефіцитність. Так, приблизний, щомісячний дефіцит державного бюджету складає рекордних $5,5 млрд, у зв’язку з надзвичайно великими воєнними витратами та об’єктивними чинниками по не спроможності вийти на раніше заплановані показники доходності.

Враховуючи сукупність усіх факторів, макрофінансові показники України, на превеликий жаль, поступово погіршуються. Так, фінансово-кредитні рейтинги України, наразі, перебувають на переддефолтному рівні. Таку оцінку уже надали рейтингові агентства Fitch та Standard & Poor`s(S&P).

Отже, враховуючи вищевикладене, ми можемо з розумінням віднестись до того, що ініціативи по реструктуризації голосно не звучали від влади раніше і, скоріш за все, це було виправдано. Але зараз, ситуація уже абсолютно інша, якщо стратегічні цілі нами уже частково досягнуті, то от тактичні фінансово-економічні «дірки» потрібно латати уже досить терміново, щоб наша «красива карета», як у казці, в один момент, не перетворилась на звичайний гарбуз.

І це, як на мене, надзвичайно складний виклик для цього досить «експериментального» складу уряду, якого не «розігнали», як кажуть ті люди, які знають про що говорять, тільки по причині війни і щоб не спричинити додаткову дестабілізацію в країні. Але маємо надію, що персоналії в уряді все ж спроможні на ефективну командну роботу в екстремальних умовах. Адже, до щоденних «воєнних питань» зараз в повну силу ще додадуться і фінансово-економічні, а «простими рішеннями», як це свого часу пропонував робити Саакашвілі та інші «генії неоліберальної економічної думки», тут уже мало що досягнеш. Потрібна збалансована, виважена та продуктивна антикризова стратегія, яка впевнено та прогнозовано для стейкхолдерів крок за кроком буде виводити Україну з тієї економічної ситуації в якій вона опинилася. Хоча після рішень про заборону висвічувати курси валют в обмінниках, я все ж продовжую обґрунтовано сумніватися в компетентності та адекватності економічного блоку уряду…

Так, за офіційною інформацією за січень-травень обсяг державного боргу склав майже 3 трлн.грн.($101 млрд.). Це близько 55% від номінального ВВП України за 2021 рік. Скільки він складає на даний час сказати важко, але за інформацією деяких напівофіційних джерел, уже досягає позначки у 100% номінального ВВП (2021 року). Мало це чи багато, дають красномовну відповідь норми Маастрихтського договору, який підписали країни ЄС, отже, ми можемо взяти його за основу. Там зазначено, що критичний розмір держборгу по відношенню до ВВП складає 60%, далі значно підвищуються ризики дефолту. І все б було ще нічого, якби ми співвідносили свій держборг з реальними показниками, а не номінальними 2021 року, коли показники ВВП були рекордними за всю історію України, а зараз, нагадаю, тільки за офіційними даними показник ВВП зменшився на 40%. Отже, думаю, що уже всім стає зрозумілим, що традиційними методами ситуацію втримувати з кожним днем стає все важче і важче, тому і, абсолютно логічно, стало питання про необхідність широкої реструктуризації фінансово-кридитних зобов’язань, оскільки, якщо цього не зробити, то країні загрожує реальний, а не технічний дефолт з усіма його негативними наслідками і на отримання значних траншів макрофінансової допомоги ні зараз, ні після нашої перемоги, ми можемо навіть не розраховувати. 

Отже, якщо колективний захід і дійсно для нас стратегічний партнер, там зроблять усе можливе, щоб, як мінімум, відкласти наші виплати по держборгу, а, як максимум, після перемоги, допоможуть всі наші зобов’язання перекласти на державу-агресора, яка і спричинила своїм нападом та актами воєнного терору, такі значні негативні економічні наслідки для України. І гарні новини тут уже є.

20 липня група кредиторів України з країн G7 і членів Паризького клубу кредиторів оголосила про готовність піти на зустріч Міністерству фінансів України, яке запропонувало інвесторам в українські державні єврооблігації та державні деривативи (ВВП-варанти) затвердити зміни в умовах зобов'язань для збереження валютної ліквідності всередині країни та зменшення готівкового щомісячного дефіциту бюджету $5 млрд, що утворився внаслідок війни. Це означає, що Мінфін пішов шляхом реструктуризації частини зовнішнього боргу. За даними Міністерства фінансів, усього на 2022 рік було заплановано виплат за державним боргом у розмірі $16,9 млрд, причому $3,7 млрд це зовнішній борг (а найбільший платіж припадає на вересень — $1,55 млрд.

Так, якщо говорити більш конкретно, то повний обсяг зовнішніх виплат у вересні становитиме $2.3 млрд., це пікове значення за весь 2022 рік. Із цієї суми понад половину потрібно заплатити власникам єврооблігацій. Третина суми – повернення кредитної заборгованості перед МВФ. Втім, це не все. У жовтні-грудні Україна має сумарно повернути кредиторам ще близько $2,4 млрд.

Тепер я думаю усім зрозуміло, чому влада так голосно заговорила про необхідність реструктуризації саме зараз -- у вересні та грудні пікові навантаження по виплатам! Тобто, дійсно, спрацювали прагматично та хитро, адже, поки економіка країни ще трималася під тиском війни, ми вирішували свої глобальні стратегічні завдання і успішно їх вирішили, а коли настав пік виплат по держборгу і, одночасно, економіка країни стала сильно «просідати» і почали активно говорити про реструктуризацію боргу. Знімаю капелюха перед ОП, в цих складних умовах, це ризикова, але, дійсно, філігранна гра.

У Міністерстві фінансів пояснили: через війну доходи держбюджету різко впали, а ось потреби нести державні витрати зросли, й уряду постійно доводиться шукати джерела для покриття бюджетного дефіциту. «Російське вторгнення в Україну створює надзвичайні ризики для економічної, фінансової і соціальної ситуації в Україні та її територіальної цілісності. Зменшення доходів державного бюджету та збільшення видатків державного бюджету, спричинені війною, спричинили безпрецедентний тиск на ліквідність і труднощі з обслуговуванням боргу для уряду. Пошук адекватних джерел фінансування для України, щоб покрити критичні оборонні, соціальні та гуманітарні витрати, а також розпочати планування післявоєнного відновлення країни є постійним викликом», — йдеться у повідомленні Мінфіну.

Після звернення Мінфіну вже з'явилося перше позитивне рішення групи кредиторів, там зазначили, що згодні з новими умовами, і так "демонструють підтримку уряду та народу України". «Разом із відтермінуванням платежів з обслуговування боргу з єврооблігацій та варантів, оголошене зменшення боргового навантаження офіційного сектору дозволить Україні спрямувати дефіцитні валютні ресурси на найнагальніші потреби, враховуючи військові, соціальні та гуманітарні», -- зазначив міністр фінансів Сергій Марченко.

Отже, за словами Марченка, відтермінування платежів з обслуговування боргу за єврооблігаціями та варантами в найближчі 2 роки дозволяє спрямувати зекономлені $5 млрд на невідкладні потреби: соціальний захист і грошове забезпечення військовослужбовців.

По суті, виходить, що нинішнє рішення про реструктуризацію — цілком виправдане, і пояснення, чому Україна не платить за боргами, вже сприйняли інвестори з розумінням. У довгостроковій перспективі це означає, що після війни країна зможе вийти на ринок євробондів і продавати свої цінні папери. Хоча отримати привабливі ставки за цінними паперами буде все одно непросто, та й навантаження за рівнем виплат у 2023 році буде досить високим, що може вимагати в наступному році ще однієї реструктуризації. Але це буде завтра…

Зараз же уряд колосальними зовнішньополітичними зусиллями все ж, ніби, справляється з поточними завданнями по досягненню, хоч і не позитивної, але все ж, макрофінансової стабільності. Виплати по боргам, з великою вірогідністю, будуть відкладені мінімум на 2 роки, а це означає, що України зможе зараз використати ці кошти туди куди вони більше потрібні – на армію, на соціалку, на підтримку бізнесу та ін. Також, це означатиме те, що ми не будемо виводити велику кількість валюти за кордон, а це уже точно покращить стабільність гривні і зменшить потребу НацБанку в додатковій емісії, а, як наслідок, зменшить темпи зростання інфляції.

Але найголовніше така реструктуризація, хоча і, скоріш за все, об’єктивно погіршить рейтингові інвестиційні та кредитні показники України і ми будемо вимушені піднімати ставки по облігаціям, все ж значно зміцнить довіру наших партнерів до України, як до цивілізованого та прогнозованого гравця, адже, дефолт України, зараз, точно, нікому не потрібен. Та і після нашої перемоги буде стояти питання відбудови та повернення українців, а це надзвичайно великі затрати, які Україна без допомоги наших партнерів просто не потягне.

І на останок. Я не вірю, що зараз нас можуть кинути на призволяще наші партнери, адже таке рішення точно призведе до внутрішньої політичної кризи у цих країнах, а отже, це означатиме, що план путіна по дестабілізації і розвалу колективного заходу, через війну в Україні, успішно реалізувався. Я абсолютно не вірю в цей сценарій і, переконаний, що він не реалізується. А от те що ця війна призведе до фактично знищення путінського режиму та позбавлення росії «ядерної дубини» - вірю охоче і що Україна стане засновником нового, більш дієвого, формату світової колективної безпеки, також вірю. Але для досягнення таких амбітних цілей потрібно плідно та щоденно працювати, як одна команда. Без «влади» та «опозиції», без «зрад» та «перемог» - просто іти вперед крок за кроком для досягнення спільної мети – нової успішної вільної України!