Постернак Олег: Рухаємося в ЄС з традиціями рейдерства? Думаю, нас туди не візьмуть!

Нагадаю, 23 червня 2022 року Україна набула статусу країни-кандидата на членство в ЄС. Під час подальших переговорів постане проблема відповідності нормам Союзу українського законодавства і практики. Важливими є кластери “Внутрішній ринок” (корпоративне право, конкурентна політика) та “Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток” (оподаткування та підприємництво тощо). 

За цими розділами Єврокомісія буде проводити детальний офіційний скринінг відповідності законодавства України праву ЄС. І у фіналі по кожному кластеру Єврокомісія визначатиме opening & closing benchmarks – критерії відкриття та закриття. Це дуже складний процес, який неможливо прикрити формальними відписками, планами та звітами. До уваги братиметься все: від офіційної статистики до громадської експертизи. 

Особливо поширеною зараз є проблема рейдерства, наприклад в земельній сфері, де об’єктами атак стає земля, врожай, техніка. Лише за п’ять місяців 2024 року було зафіксовано 188 кримінальних проваджень про рейдерство. Тому не дивно, чому український бізнес тікає разом за українськими мігрантами. Все більше компаній дислокується за кордон, і причиною такого відтоку є не лише війна, а й корупція та неповага до права корпоративної власності. 

Рейдерство стало надприбутковою справою, яка відкриває широкі можливості для нелегального захоплення управління підприємствами та їх активами. І, передусім, ласими об’єктами рейдерства стають успішні бізнеси з високою рентабельністю та високоліквідними активами, вразливою структурою власності або управління. 

Серед сучасних способів рейдерства – кібератаки та параліч електронних систем забезпечення бізнесу. Ось свіжий приклад: відому і потужну в Україні лабораторію “Ескулаб” рейдери відключили від програмного забезпечення, що призвело до катастрофічних наслідків: блокування видачі результатів медичних аналізів, у тому числі для важко- та онкохворих людей.

Тут постає припущення: таке ж може практикувати лише ворог – Російська Федерація, яка зацікавлена в економічному хаосі. А от і не вгадали. За доведеними фактичними даними ці дії свідомо вчинили співвласники мережі – Станіслав Луговський і Денис Мельник, які захотіли привласнити долю “праотця” компанії – її ключового засновника та єдиного правомірного керівника Сергія Дядюшка. Відомо, що внутрішній конфлікт у компанії почався більше року тому, і за цей рік Луговський і Мельник не змогли у правовий спосіб заволодіти 100% активів. Тому й обрали передбачуваний шлях рейдерства, зворотною стороною медалі якого є створення проблем простим людям: співробітникам компанії та її пацієнтам.

Складається враження, що Україна стає схожою на мафіозну держава. Але ж ми ж не Венесуела якась, яка у Міжнародному індексі прав власності має найгірші показники. І тут ось яке ще питання. Якщо державні органи не захищають законні інтереси бізнес-спільноти, то як більшість іноземних інвесторів можуть бути впевнені в захисті своїх прав і законних інтересів? Чому вони мають вкладати свої кошти в українську економіку? 

За відсутності у держави зараз оперативної можливості захистити приватновласницькі права, залишається лише інформаційний розголос та медійна увага. Наразі законний менеджмент “Ескулабу” виходить на прес-конференцію та ділиться критичними фактами, які показують ганебні традиції корпоративної бізнес-культури та рейдерську зажерливість нечесних підприємців в умовах війни. Сергій Дядюшко обирає лише законний шлях захисту і продовжує доводити справу до справедливого кінця у суді. 

Якщо ми говоримо про те, що Україна має шанс стати членом Європейського Союзу орієнтовно у 2030 році, то проблеми із захистом бізнесу потрібно вирішувати вже зараз, адже час йде. А для цього потрібно виробити кодекс честі в бізнесі та інститут репутації