Алексей Буряченко: Воєнкоми не поїхали на фронт — що це, чергова “зрада”, чи початок діалогу?

У минулій публікації про “господарів життів”, як самі себе називають деякі працівники військкоматів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), я обіцяв повернутися і більш глибоко розібрати питання вказівки Президента України Володимира Зеленського, щодо того, щоб “переважну більшість воєнкомів, які давно сидять на своїх місцях, відправити як військовослужбовців на фронт” і слово я тримаю. Сьогодні ми розберемо це питання по “політичних поличках” і спробуємо дати для себе відповідь на ключове запитання — а що відбувається насправді і чому ні один воєнком, після прямої вказівки президента, так на фронт і не попав?..

Перше, що спадає на думку — це умисний саботаж з боку так-званої “військової еліти”, яка значно підсилилась під час воєнного стану, а воєнкоми, це ті “корисні” ставленики, які вирішують багато важливих і, за інформацією правоохоронців, іноді, дуже фінансово привабливих питань, але я б не поспішав з остаточними висновками і, як ми дізнаємося потім, це, скоріш за все, тільки частина пазлу. Але те, що по суті ігнорується пряма вказівка, не просто Президента України, а під час воєнного стану Верховного Головнокомандувача України, мене відверто бентежить та не відпускає з цієї архіважливої зараз для суспільства теми.

А суспільство уже надивилося на дії працівників військкоматів (ТЦК СП), як по інструментам виконання ними плану, бачите як я м’яко написав, так і по кейсам відверто корупційних дій зафіксованих правоохоронцями, переважно працівниками Державного бюро розслідувань (ДБР) та ОГП, майже по всій території України. Від Львівської області до Донецької, від Волинської та Вінницької, до Чернівецької та Одеської.

Звичайно, на фоні інших сильно виділяється кейс Одеського воєнкома Борисова, якого після скандального та мегарезонансного розслідування “Української Правди”, за наслідками внутрішньої перевірки навіть відсторонити не змогли!!! “На голубому оці” керівництво та спікерка ОК “Південь” на всю країну офіційно повідомили, що під час внутрішньої перевірки в діях воєнкома Борисова порушень не виявлено... все, завіса. І як на мене, це була не просто “завіса”, а дуже крутий публічний краш-тест системи, який вона з тріском провалила показавши, що вона залишилась ще радянською і про якусь справедливість, чи трансформацію, про яку не раз говорив міністр оборони України Олексій Резніков, мова не йде, від слова, взагалі.

І уже після цього, на фоні тотального суспільного обурення, на нараді на воєнкома з Одеси звернув увагу уже сам президент, про що нам усім потім офіційно повідомив міністр Резніков. Так, він зазначив, що: "Є одна з простих таких рекомендацій президента, він же Верховний Головнокомандувач, можу вам її озвучити. Він дав серйозну рекомендацію головкому Валерію Залужному переважну більшість "військкомів" основних, які давно сидять там, відправляти як військовослужбовців на фронт. А скеровувати на їх місце військовослужбовців, які отримали поранення, достойних героїв, які знають, зокрема, як правильно проводити роботу по реалізації мобілізаційних потреб".

І тільки тоді даний персонаж був звільнений, але на фронт він так і не потрапив...

І якби це був тільки одиничний випадок, ми б сказали, що це такий баг системи, який усі вимушені виправляти в ручному режимі, але це не одиничний баг, це системна помилка заскорузлої ще радянської системи роботи військкоматів, які в такому вигляді нічого окрім не розуміння, не справедливості та корупції, на превеликий жаль не продукують. Вони навіть не спроможні забезпечувати фронт якісним мобілізаційним поповненням, в принципі для чого вони і існують, оскільки – 

інформаційна кампанія провалена, добровольці не ідуть, корупційна машина працює не збавляючи обертів, а ті із мобілізованих кого ще не зловили і не дали повістку, вимушені просто ховаються.., а до фронту доходять тільки, переважно, алкогольно залежні, наркомани, безхатьки та люди, які просто не змогли “вирішити питання”... Більше того, це, здебільшого, сумнівне “мобілізаційне поповнення”, як наслідок займають у бойових підрозділах штатні одиниці, а потім лікуються отримуючи не малу заробітну плату із наших з вами податків. Оскільки, випустити їх без лікування на поле бою, це означає піддати ризику нормальних хлопців, а це просто не припустимо.

Чи потрібні нам такі “показники” від військкоматів? Чи потрібна нам така якість поповнення на фронті? Нам ні, але їм, більшість воєнкомів, як ми бачимо, усе абсолютно влаштовує, а за якість мобілізаційного поповнення фронту вони не відповідають, це не входить в їх прямі обов’язки, головне “план” та кількість.

Так, усе ж давайте повернемося до ключового питання цієї статті — чому воєнкоми, не зважаючи на пряму вказівку Президента України Володимира Зеленського, здебільшого, залишилися на своїх місцях і ні на який фронт їхати не збираються?

Прямої, а тим паче простої відповіді у мене на це питання для Вас немає, але є мої думки на цей рахунок і пропозиції, які я напишу уже в фіналі цієї статті. Адже, простого аналізу без конкретних пропозицій у цьому суспільно-резонансному питанні буде явно замало. Отже, продовжимо. Для початку, трохи історії.

Вперше спробували поставити питання про реформування військкоматів ще в 2014 році, коли фактично зруйнована при Януковичi система мобілізації виявилась абсолютно неспроможною на фоні російської агресії і початку АТО. Варто зауважити, що ще тоді обговорювалася ініціатива щодо заміни військкомів на бойових офіцерів з пораненнями, але далі розмов нічого не пішло.

Мабуть, як завжди, не вистачило “політичної волі” у минулого політичного керівництва держави, чи це був саботаж прокремлівської агентури, яка на той час продовжувала наповнювати найвищі кабінети в державі, важко зараз сказати... А запропонована реформа військкоматів на ТЦК СП, якимись реальними змінами в їх роботі не завершилась, але таблички всюди були, звичайно, оновлені і бюджетні кошти на “реформування”, також, були успішно освоєні.

Якщо більш детально, то уже у 2017 році на базі військкоматів у Чернігівській області було започатковано пілотний проєкт функціонування перших територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП). За два роки проєкт розширили ще на три області, а з 1 листопада 2020 року ТЦК СП замінили військкомати по всій країні. Очікувалося, що новий підхід має покращити роботу з мобілізаційними резервами, але на ділі ТЦК по факту так і залишилися колишніми військкоматами з новою назвою, як ми уже зазначали раніше.  

На розуміння. Як і раніше, безпосереднє керівництво та контроль за діяльністю ТЦК здійснюють відповідні оперативні регіональні командування, їх в Україні чотири – ОК "Північ", ОК "Південь", ОК "Схід" та ОК "Захід". Призначення керівників центрів також відбувається там — відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців. Цікаво, що система мобілізації входить до Командування Сухопутних військ Збройних Сил, а не Міноборони! А, їх (ТЦК) основною задачею залишається мобілізаційна підготовка та проведення мобілізації.

Отже, з цього ми робимо висновок, що військкомати не відносяться до прямого підпорядкування Міністра оборони України Олексія Рєзнікова, а є зоною безпосередньої відповідальності главкома Залужного. І тоді складається враження, що по якимось причинам Залужний відмовляється чути у цьому чуттєвому для суспільства питанні, як міністра оборони так і президента, до чого б це? Можливо у нього є на це якісь важливі причини?

Хочу, також, нагадати, що саме Міністр оборони України Олексій Резніков запропонував досить стратегічно вірний, як на мене, шлях вирішення цієї задавненої проблеми: "Система мобілізації, система резерву, центри комплектації, колишні "військкомати" – це вся "радянська спадщина", яку потрібно принципово змінювати, робити інший підхід, максимальна цифровізація. Умовно кажучи, військкомати мають стати ЦНАПами", - заявив міністр оборони. За його словами, саме тоді робота центрів комплектації буде зрозуміла населенню, і їх не боятимуться. "Нам потрібно змінювати підхід, потрібно скасовувати заклик, робити професійну армію, але робити зрозумілий пошаровий реєстр резерву на випадок повномасштабної війни, на випадок вторгнення. Це означає, що головним нашим капіталом є люди і з ними треба працювати", - додав Резніков.

Але, за публічною інформацією, “віз і нині там” і від рекомендацій та пропозицій до їх виконання, тим паче під час воєнного стану, виявилась реальна прірва. Як на мене, саме тому і вказівка Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського, про відправку воєнкомів на фронт, фактично, на превеликий жаль, наразі, залишається тільки на папері, погрузша у бюрократичному болоті, на даний час, закритого для всіх ЗСУ.

Хоча, для справедливості, потрібно зазначити, що не всі військові так консервативно налаштовані, а в експертному середовищі бачення президента Зеленського отримало підтримку та багато позитивних оцінок. Так, військовий експерт інституту Євроатлантичного співробітництва Ігор Козій впевнений в тому, що: "Дуже слушна річ замінити військкомів на військових, які мають важкі поранення. Коли прийде заміна нових людей, я гарантую, що такі люди будуть більше цінуватися, це зовсім інше братерство, не кабінетне. Приклад тому – начальник військового ліцею Богуна, герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук".

Полковник запасу ЗСУ Владислав Селезньов вважає, що ідею заміни військкомів на ветеранів потрібно ретельно опрацювати. Це стосується питання ефективного використання нових структурних одиниць у вже сталій системі ТЦК. Так, "По-перше, прийшов до ТЦК такий ветеран, але він не має базових знань і навичок. Він не справиться із завданнями без потрібного досвіду. Тому попередньо потрібно подумати про підготовчі курси, щоб людина розуміла, що і як має робити. Так можна повністю зруйнувати систему мобілізаційної підготовки та мобілізації. По-друге, питання — якими компетенціями володіють вчорашні воєнкоми, яких відправлять на фронт? Чим вони будуть корисні та ефективні в процесі підготовки та ведення військових операцій? Зауважу, це, як правило, старші офіцери, тобто, полковники, майори"

І так, дійсно, з військовим експертом важко не погодитись. До прикладу, уже згадуваний мною Одеський воєнком Борисов, з публічної інформації, жодного разу не приймав участь в бойових діях, але при цьому він має високе звання полковника. А скільки ще таких “тилових” воєнкомів по всій країні? Розуміючи ці аспекти, і дійсно, стає страшно за те, що ці “тилові” воєнкоми з великими пагонами зможуть натворити на фронті і скільки людських життів наших захисників та цивільних вони можуть даремно поставити під загрозу, не маючи, здебільшого, достатнього бойового досвіду.

І виходить, що ці “тилові” воєнкоми є, як правило, абсолютними трутнями системи, оскільки від них тільки шкода в тилу і, потенційно, ще більше загроз на фронті, враховуючи їх високі звання і відсутність бойового досвіду... Але вихід все ж є і він полягає в напрацюванні абсолютно нової системи мобілізації і роботи ТЦК по найсучаснішим Західним зразкам (зразкам НАТО).

Так, полковник запасу ЗСУ Владислав Селезньов, якого я уже сьогодні цитував, ніби в підтвердження моїх слів, пропонує наступне: "Те, що в системі військкоматів чинилася системна корупція — ні для кого не новина. Але від неї також є засоби. За стандартами НАТО до кадрів, має проводитися ротація на посаді один раз на три роки. На найвищі посади призначають осіб, які за три-шість років мають бути звільнені зі служби за віком. Я думаю, якби у наших кадрових підходах були систематичні ротації за стандартами Альянсу, не було б такої корупції у військкоматах".

І дійсно, ми вимушені робити найбільш комплексні та системоутворюючі реформи саме під час війни, якщо не зробили їх раніше. Адже, від цього на пряму залежить наше виживання, як народу, як Нації. І реформу військкоматів, я глибоко переконаний, потрібно робити уже зараз, не чекаючи Перемоги, оскільки погіршення якості роботи військкоматів та воєнкомів, на пряму, рано чи пізно, негативно відобразиться на полі бою, а цього допустити не можна. І тут, в потенційному погіршенні обороноздатності України, будуть винні уже не російські агенти, зрадники чи колаборанти, а ми самі, замовчуючи не справедливість, не професійність та корупцію в системі мобілізації, тим самим послабляючи нашу армію.

Так що ж робити? От яке ключове запитання? Перш за все, необхідно відзначити прогресивність, сучасність та повне розуміння проблематики, у питанні реформи військкоматів, у військово-політичного керівництва нашої країни, це перш за все, Президента України Володимира Зеленського та Міністра оборони України Олексія Резнікова і це уже, насправді, дуже добрий знак. Глибока зміна в роботі ТЦК має, перш за все, наблизити військових до звичайних людей і нести, здебільшого, сервісну, роз’яснювальну, навчальну та превентивну функцію, а не перетворюватись у репресивно-корупційну машину.

“Обслуговувачів” старої системи, воєнкомів які “засиділися на одному місці”, як зазначив президент, і, дійсно, потрібно відсторонити від роботи у ТЦК і після ґрунтовної перевірки, можливо, навіть на поліграфі, знайти для них інше, менш корупційно-орієнтоване застосування... Стосовно відправлення їх на фронт, то тут я б не поспішав, а більше б довірив їх долю нашим новим правоохоронним органам, таким як Державне Бюро Розслідувань, які уже показали не раз свою принциповість у питанні боротьби з корупційними проявами на найвищому рівні.

А далі усе просто. За наслідками відповідних перевірок правоохоронними органами, згідно чинного законодавства, воєнкомам, в діяльності яких знайшли ознаки злочину, присуджувати законне справедливе покарання. Якщо це позбавлення волі, то це одне, а якщо суд вирішить відстрочити покарання з умовним терміном покарання, по суті вберігши від тюрми, давати одразу такому воєнкому повістку на фронт. Адже, нагадаю, що обвинувальний вирок суду буде, у будь-якому разі, передбачати позбавлення спеціальних звань, а отже, “корупційний воєнком” не пішовши в тюрму, за вчинені злочині, направиться одразу у свій же ТЦК, а потім і на фронт, як звичайний військовослужбовець. Ну а до кого питань не буде, ті і будуть складати фундамент оновлених ТЦК разом з хлопцями, які повернулися з пораненнями з фронту і пройшли відповідне навчання для роботи в ТЦК.

Так, пропозиція моя не проста і не дає швидких відповідей на усі складні питання, але, я глибоко переконаний, що вона справедлива, збалансована і дієва. Адже, швидко, як відомо, “тільки кішки народжуються”, а всі найбільші дурниці на Землі робляться з серйозним виразом обличчя! Не дутись потрібно один на одного, шановні друзі, а працювати на благо України і працювати наполегливо, оскільки, зараз ми, точно, не маємо права на помилки!

А робота ця потребує максимальної синергії усіх акторів — і держави, і суспільства, і наших ключових партнерів, оскільки “на кону” стоїть занадто багато і цю реформу ми маємо провести, як хірург світового рівня, відрізаючи усе лишнє і залишаючи ті матерії, які ще живі і не постраждали. Тільки тоді суспільство відчує таку довгоочікувану справедливість і остаточно та повністю розділить повноту відповідальності з владою, і ця синергія не тільки приведе нас усіх до такої бажаної Перемоги над ворогом, а і відкриє двері в світле майбутнє.