Рубрики
МЕНЮ
5
Политолог, кандидат политических наук, доктор философии, юрист, финансист
Исполнительный директор Ассоциации органом местного самоуправления "Международная ассоциация малых громад"
Для початку трохи історії. На нещодавньому ювілейному Саміті країн-членів ОДКБ, 16 травня в Москві, особисто путіним, за круглим столом, був сказаний весь комплект пропагандистських заготівок та штампів про так-звану "спецоперацію" в Україні, про біолабораторії, про "нациків" та неофашистів та ін.., але по обличчям лідерів країн учасників було не приховано видно, що в путінську авантюру вони входити точно не хочуть і на це є цілий ряд об'єктивних причин. І тільки Лукашенко, як завжди був красномовний і говорив те, що не міг собі дозволити навіть сам путін.
Але, насправді вищезазначений саміт явно планувався під інший порядок денний. Оскільки цього року виповнювалось не тільки 30 років ДКБ і 20 років ОДКБ, а і 100 років СССР, якого так прагне підняти з мертвих кремлівський карлик. Можу припустити, що на цей саміт уже планувалось гучне святкування перемоги над Україною і введення так-званого "миротворчого контингенту" ОДКБ на окуповані території... Але сталося не як гадалося, Україна вистояла і тим самим зламала всі "переможні" плани Кремлю та особисто путіну.
Формально, на Саміті говорили про Афганістан, але думали всі про одне, як не потрапити в круте політичне, економічне та військове піке разом з росією. Красномовним фактом стало те, що головуючий зараз в ОДКБ лідер Вірменії Пашинян жодного разу не сказав слова "Україна", в таку ж "мовчанку" грали і усі інші лідери країн не згадавши в своїх промовах Україну жодного разу... окрім, звичайно, путіна та його вірного "клоуна" Лукашенка. А реляції Білоруських ЗМІ, за наслідками саміту, про розширення найближчим часом ОДКБ до 20 держав і взагалі викликали іронічну посмішку.
І от, 6 червня, як грім серед ясного неба, голова оборонного комітету Держдуми РФ Картаполов заявляє, що: «Нельзя исключать, что будут востребованы миротворцы из стран ОДКБ и на освобождённых территориях Украины, Донецкой и Луганской народных республик". Також, потім трохи виправився і заявив наступне: "До тех пор, пока продолжается специальная военная операция, никакие миротворцы там не появятся, а она будет продолжаться, пока все задачи не будут решены, а вот на постконфликтном этапе регулирования возможны разные варианты, не исключено, что миротворцы ОДКБ потребуются».
З таких "необережних" заяв можна дійсно зробити висновок, що РФ і дійсно, скоріш за все, базово після окупації України планувала задіяти для придушення внутрішніх заворушень та боротьби з партизанами, саме війська ОДКБ. Картаполов, як голова оборонного комітету, скоріш за все, знав про якусь частину планів Кремля і дозволив зараз собі настільки необережні заяви, які викликали сильний дисонанс навіть далеко за межами росії, а особливо в самих країнах-членах ОДКБ.
І не даремно країни-члени ОДКБ ставляться дуже нервово до подібних висловлювань, адже жодної юридичної підстави навіть теоретичного направлення так-званого "миротворчого контингенту" немає і не може бути! ООН відповідного мандату не дасть в жодному разі! Виключення тільки може бути у разі умовно-успішних перемовин за участі самої України і підписання теоретичного "Мінську-3", але ми ж чудово розуміємо, що "Мінську-3" точно не буде, про що неодноразово заявляв Президент України Володимир Зеленський! Отже і підстав для будь-якої "миротворчої місії" ОДКБ в Україні немає жодних. Більше того, а хто має просити про введення так-званих "миротворців" ОДКБ - ватажки самопроголошених терористичних угрупувань в ОРДЛО??? Як можуть просити про "миротворців" терористичні угрупування, які не визнані навіть самими країнами-членами ОДКБ, окрім росії та Білорусі??? Чистий абсурд!
Особливо комічно, в світлі останніх подій, прозвучала заява очільниці МЗС так-званої ДНР нешановної пані Ніконорової, що приймати остаточне рішення про введення "миротворців" ОДКБ буде виключно сам Пушилін)))) Вони там геть уже, мабуть, обкурилися...
Ці "танці з бубнами" навколо можливого введення "миротворчої місії" ОДКБ,чисельність яких, за експертними оцінками, складає не більше 3,5 тис. осіб, включаючи військових РФ, говорить тільки про одне - дизкомунікація в самій росії, через неконтрольовані витоки, скоріш за все, неактуальної інформації чиновниками другого-третього ешелону, може призвести до надзвичайно негативних геополітичних наслідків для самої росії уже в середньостроковій перспективі. Адже, воювати з Україною ніхто не хоче, навіть Лукашенко і той всіляко правдами-не правдами шукає можливості максимально відтягнути свою безпосередню участь в повномасштабній війні з Україною, що вже говорити про інші країни!
Вірменія зараз вимушена концентрувати свої ЗС на кордоні з Азербайджаном, а оскільки "миротворчий контингент" РФ в Нагорному Карабасі значно зменшився, їм зараз не до війни з Україною. Та і в самій Україні проти російських окупантів зі зброєю в руках воює не мало етнічних вірмен! Тому у військову допомогу росії зі сторони Вірменії я категорично не вірю.
Казахстан, який зараз особливо тісно політично співпрацює є Китаєм, також наражати себе на західні санкції точно не буде. Адже, в нафтовидобувному та інших енергетичних сегментах, там працює дуже багато, як американських так і європейських компаній. І, переконаний, що не даремно Китай минулого разу "підставив плече" Казахстану, допомігши швидкому виведенню з країни військ ОДКБ.
Про Киргизстан та Таджикистан, взагалі немає що говорити, адже їх доля у військах ОДКБ мізерна. Та і мобілізаційний потенціал в цих країнах також дуже ускладнений, в міру цілого ряду факторів. Це не багаті країни, громадяни яких точно не будуть прагнути помирати за маразматичні ідеї кремлівського карлика. Та і не забуваємо, що через ці країни має піти одна із залізничних гілок китайського "Шовкового шляху", тому до сировинних ресурсів цих країн зараз направлена підвищена увага зі сторони Китаю. А якщо додати до цього плани спільного з Китаєм будівництва АЕС та цілого ряду інших інфраструктурних проектів, то геополітичні пріоритети стають абсолютно зрозумілими...
Резюмуємо. Можливо у Кремля базово і були плани із залучення військ ОДКБ на тимчасово окупованій території України, але зараз ці плани виглядають абсолютно не реалістично, ні з політичної, ні з економічної, ні, навіть, з юридичної точки зору! Росія програла напавши на Україну саме стратегічно! Оскільки хворі фантазії путіна, на даний момент доводять до політичного та економічного краху саму росію, разом з нею летіти на геополітичне "на дно" ніхто не хоче, навіть, абсолютно підконтрольна Білорусь.
Отже, прогнозую, що колективного рішення країн-членів ОДКБ про введення воєнного контингенту на територію України очікувати найближчим часом не потрібно. Більше того, чим більше в медійному просторі буде з'являтися подібних заяв від російських політиків та функціонерів невизнаних терористичних угрупувань, тим більше буде претензій до такого союзу від самих його членів. Адже, перш за все, всіх цікавить економіка та можливість нарощувати свій геополітичний вплив, а не занадто-ризикова гра в реанімацію СССР військовим шляхом від хворого кремлівського карлика.
Новости партнеров
Другие материалы автора
Новости