28 років незалежності: як змінилося життя українців

Двадцять вісім років незалежності: курс гривні

При народженні гривні в 1996 році її курс до долара становив 1,76. Девальвацію до 5 грн. за долар більшість українців вже й не згадають, зате стрибок в кінці 2008-го до 8 грн. за долар багато хто досі згадує з жахом. Втім, як показав час, то були ще "квіточки".

"Ягідки" українці побачили після Революції гідності. Події, що відбулися з гривнею у 2014-2015 роках, додали українцям чимало сивого волосся. При особистій участі екс-глави НБУ Валерія Гонтарєвої гривня девальвувала більш ніж у 2,5 рази, а в лютому 2015-го "зелений" за лічені дні підскочив до 40 грн. У країні почалася справжня паніка, і поки соцмережі навперебій лаяли керівництво НБУ останніми словами, валютні спритники заробляли мільйони.

Сьогодні, незважаючи на песимістичні прогнози, гривня досить серйозно зміцнилася і вже кілька тижнів утримується близько позначки 25 грн. за долар. Однак, експерти кажуть, що це укріплення, по-перше, тимчасове, а, по-друге, штучне.

"Нинішнє зміцнення гривні викликане не фундаментальними економічними, а штучними монетарними чинниками, і нічого, крім шкоди, таке зміцнення нашій економіці не принесе, – вважає аналітик Олексій Кущ. – Нацбанк шляхом політики високих процентних ставок та дорогої гривні створює штучний дефіцит національної валюти на ринку, а Мінфін, випускаючи короткострокові і надприбуткові ОВДП, залучає капітал нерезидентів, створюючи профіцит валюти. Штучний дефіцит і профіцит гривні валюти сприяють зміцненню гривні, але працювати це буде до тих пір, поки у Нацбанку буде можливість проводити політику високих процентних ставок. Чимало залежить і від попиту на наші ОВДП. Як тільки інтерес до облігацій пропаде, "піраміда" буде зруйнована і від "міцної гривні" не залишиться і сліду".

28 років незалежності: ринок праці

За роки незалежності уряди в Україні були різні, а результат – один: бізнес по тим чи іншим причинам усе глибше пішов у тінь. Варто відзначити, що в останні роки у цій сфері намітився певний позитив. Кадровий портал rabota.ua, вивчивши зарплатну динаміку, констатував, що з 2013-го по 2017-й частка "білої" зарплати зросла з 30% до 54%, тоді як частка "сірої" знизилася з 45% до 29%, а частка "чорної" – з 25% до 17%.Тим не менш, офіційно непрацевлаштовані працівники працюють більш ніж на половині українських підприємств, і це дуже великі цифри.

У свою чергу, дослідження кадрового порталу hh.ua показало, що біла зарплата не така вже важлива для українських претендентів. Вагомішими факторами вони називають розмір зарплати, стабільність компанії на ринку, перспективи кар'єрного росту, цікаві проекти.

Таке ставлення до легальних і тіньових заробітків виходить боком всій країні. Тіньова економіка мінімізує податкові відрахування в бюджет, а це означає, що грошей немає ні на гідні пенсії та стипендії, ні на соціальну допомогу, ні на зарплати бюджетникам, до яких відносяться лікарі, вчителі, поліція, соцпрацівники. Не будуються лікарні, школи та дитячі садки, не ремонтуються мости і дороги. Говорячи простою мовою, немає податків – немає держави.

Уряд приймав і радикальні заходи. Одним з таких було зниження майже вдвічі ставки ЄСВ у 2016 році. Розрахунок був на те, що після зменшення податкового навантаження роботодавці почнуть збільшувати офіційні зарплати, але цього не сталося: бізнес зволів класти "зекономлені гроші у власну кишеню.

Останнім часом у Мінсоцполітики пропонують нововведення із зарплат і податків, але до них відносяться економісти скептично. На думку експертів, боротьба з "сірими" та "чорними" зарплатами стане ефективною тільки після того, як приховувати реальні зарплати бізнесу стане невигідно. Але поки що все відбувається з точністю до навпаки.

28 років незалежності: зарплати

Середня пенсія в Україні у 1996 році, на зорі існування гривні, становила 38,7 грн. (22 дол.), середня зарплата -126 грн. (72 дол.). Так що добробут українців за ці роки, безумовно, покращився, але по-іншому і бути не могло: за без малого три десятиліття у світі взагалі змінилося дуже багато. За підсумками 2018 року середня пенсія в Україні зросла до 90 дол. (2479 грн.), а середня зарплата – до 333 дол. (9223 грн.).

Що стосується мінімальних виплат, то сама маленька пенсія в Україні на початок року становила 54 дол. (1497 грн.), а мінімальна зарплата – 150,7 дол. (4173 грн.). Зараз, завдяки зміцненню національної валюти, зарплати і пенсії в доларовому еквіваленті трохи підросли, але, як вже говорилося вище, це ненадовго.

Український уряд вже кілька років досить бадьоро ретранслює офіційну статистику, яка показує стабільне зростання зарплат, однак економісти кажуть, що пишатися особливо нічим.

За словами економіста Андрія Мартинюка, статистичні цифри показують трохи завищені зарплати і насправді вони як мінімум на третину менше. Побічно слова економіста підтверджуються недавнім дослідженням, яке показало – більше половини українців готові отримувати заробітну плату нижче середньої. Тобто, українські претенденти спочатку не розраховують навіть на середні заробітки, не кажучи вже про високі.

Є і ще один не надто радісний нюанс. Враховуючи, що межа бідності, згідно зі стандартами ООН, становить 5 дол. на день або 150 дол. на місяць, отримуємо, що українські зарплати цей рубіж, хоча і з труднощами, але все ж таки перетнули, а ось мінімальні пенсії – ні.

28 років незалежності: тарифи

Комунальні тарифи – це ще одна хвора тема для українців: недарма її активно експлуатували у період передвиборної гонки всі кандидати в президенти. Обіцянки звучали найрізноманітніші – знизити тарифи в 2 і навіть в 4 рази, хоча економісти попереджали: подібні наміри нереальні.

Нагадаємо, що кожен раз, оголошуючи про чергове зростання тарифів, уряд виправдовується вимогами міфічними МВФ, хоча насправді у фонді і не думали нічого "вимагати". По-перше, Україна сама взяла на себе ці зобов'язання, які потім "легким рухом руки" перейменували у "вимоги МВФ". По-друге, МВФ не потрібен зліт тарифів, а ліквідація дефіциту "Нафтогазу", а це можна зробити й іншими способами: прибрати монополії з ринку, менше красти або, як варіант, впроваджувати енергозберігаючі технології.

Про те, що раніше була комуналка "дешевою", а зараз стала "дорогою", не говорить тільки ледачий. Всі ми прекрасно знаємо, що тарифи зросли в десятки разів, але при цьому забуваємо, що і зарплати не стояли на місці. Так що ж росло швидше?

Найбільше нарікань у українців викликають ціни на опалення, на їх прикладі ми і порахуємо, як змінилися тарифи.

Так, в 1996 році (коли тільки з'явилася гривня), українці платили за опалення на 50 копійок за "квадрат". Таким чином, власник однокімнатної квартири площею 40 квадратних метрів платив за опалення 20 грн. на місяць. При середньомісячній зарплаті в 126 грн. це становило 15,9% від зарплати.

У минулому опалювальному сезоні кияни платили 38,50 грн. за квадратний метр опалювальної площі, і це далеко не найвищий тариф – деякі регіони платили набагато більше. Тобто, за опалення тієї ж однокімнатної квартири доведеться викласти вже 1540 грн., що при середньомісячній зарплаті 9223 грн. становить 16,7%.

Як бачимо, частка комунальних платежів дійсно зросла, хоча і не так катастрофічно, як нам здається.

Але якщо порівнювати динаміку тарифів і динаміку пенсій, то справи йдуть набагато сумніше. Так, якщо в тому ж 1996-м оплата опалення в нашій умовній 40-метровій однокімнатній квартирі становила 52% середньої пенсії, то в 2018-му – понад 62%. І це непідйомні суми для більшості пенсіонерів.

28 років незалежності: якщо порівняти з Китаєм...

Очевидно, що порівняно з депресивними 90-ми сьогодні ми живемо краще, але, говорять економісти, це оманливе поліпшення. Час показав, що Україна виявилася не готова до своєї незалежності, і в результаті це призвело до того, що за 28 років країна втратила майже половину реального ВВП.

"Багато сфер прийшли в занепад через розрив виробничих зв'язків з країнами колишнього СРСР, а розрив зв'язків ще й з РФ останні 5 років просто добив вітчизняну економіку, – каже Андрій Мартинюк. – Ситуація ускладнюється періодичними економічними, політичними і соціальними кризами, а з часу самого сприятливого періоду для нашої економіки минуло вже понад 10 років. І поки інші країни семимильними кроками йдуть вперед, Україна в кращому випадку відіграє падіння останніх років, і прірва між нами тільки збільшується".

Експерт наводить приклад Китаю, і нагадує: в кінці 80-х – початку 90-х китайська економіка випереджала українську всього вчетверо.

Сьогодні загальний обсяг економіки Китаю становить близько 13,2 трлн дол., що є другим показником у світі. Різниця з нинішнім українським ВВП – 130 млрд дол. – перевищила 100 разів, і це колосальний розрив, особливо враховуючи вихідні дані 30-річної давнини.