Сергій Магера: 129 років ММК ім. Ілліча: від української модернізації до окупаційної деградації

У 1897 році на місці голого степу в Приазовʼї почав зростати завод, який згодом стане однією з опор української промисловості. Тоді газети писали: «ще минулого літа там був голий степ; тепер же димляться високі труби й червоніє цегляними спорудами ціле містечко». Завод, створений і перевезений кораблями з США, виріс «за п’ять верст від Маріуполя» буквально на очах. Майбутній ММКІ почав свою історію як сміливий, ризиковий індустріальний проєкт. 

Всю свою історію для Маріуполя ММКІ завжди був більше, ніж підприємство. Це були робочі місця, наповнення бюджету, соціальна опора. Підприємство було невіддільним від міста, а місто від нього. Символом цього поєднання став легендарний Володимир Бойко, який керував комбінатом у 1990-2012 роках, з яким я мав честь працювати. Завдяки його менеджерським рішенням навіть у важкі 1990-ті ММКІ успішно розвивася та підтримував місто.

У 2010 рік ММКІ приєднався до Групи Метінвест. В наступні роки комбінат пройшов через чимало проривних модернізацій. Так, у 2019 році на комбінаті запустили екологічний сталеливарний комплекс МБЛЗ, проєкт без аналогів в Україні. Інвестиції - $150 млн. Потужності комбінату з виплавки сталі майже на 40%. Паралельно йшла екологічна модернізація доменного виробництва: тільки з 2019 року Метінвест інвестував у неї близько $100 млн, зокрема сучасні газоочисні установки збудували на доменних печах №3 і №5.

Під час пандемії COVID-19 комбінат щодня постачав тонни рідкого кисню, і цим були врятовані тисячі життів українців. Це теж “велика промисловість” по-українськи: не лише метал, а відповідальність перед людьми.

Плани розвитку були стратегічними і довгими. Зокрема, на ММКІ почав реалізовуватись безпрецендентний для України проєкт нового цеху з виробництва холоднокатаного прокату, оцинкованого та пофарбованого рулону. Інвестиції - понад $1 млрд.

Та всі ці перспективи знищила окупація Маріуполя росією. Під час облоги й штурму міста підприємство суттєво постраждало. Попри обіцянки місцевих гауляйтерів відновити його, на ділі комбінат перетворився на військову базу та джерело металобрухту й вцілілого обладнання, які системно вивозять у рф.

Замість близько півсотні тисяч працівників на комбінаті та в підрядних організаціях залишилося близько 600. Замість інтеграції в світову економіку, співпраці з понад 90 країнами, тисяч і тисяч тонн виплавленої сталі - згаслі домни, зупинене виробництво та руїни цехів. Промисловий гігант став символом руйнування, розграбунку й незаконної експлуатації окупованого міста.

Історія ММКІ - це нагадування, якою може бути українська промисловість, коли вона працює в Україні: інвестує, модернізує, експортує, дає мільярдні прибутки й створює тисячі робочих місць, рятує життя, планує проєкти на роки вперед. І дуже шкода, що таке довге й продуктивне життя промислового гіганта так спаплюжила росія.