Сергій Магера: Чотири роки окупації ЗАЕС: як росія перетворила найбільшу АЕС Європи на постійну загрозу

У ніч з 3 на 4 березня 2022 року російські війська з важкою технікою штурмували Енергодар і майданчик Запорізької АЕС, обстрілюючи територію станції та прилеглу інфраструктуру. Захоплення ядерного об’єкта в прямому етері, а потім його перетворення на військову базу стало безпрецедентним актом ядерного тероризму.

Сьогодні всі шість енергоблоків ЗАЕС перебувають у стані холодного зупину, тобто в найбезпечнішому з можливих режимів за нинішніх умов. Станція не виробляє електроенергію з вересня 2022 року і лише споживає її з української енергосистеми. Але навіть у такому режимі ризики залишаються високими, бо окупація системно руйнує базові умови безпечної експлуатації.

Одна з ключових проблем – критичний дефіцит кваліфікованого персоналу. До окупації на ЗАЕС працювало близько 11 тисяч фахівців, нині – близько 4 тисяч, і значна частина з них прийшла вже в період окупації без належного досвіду роботи на такому об’єкті. Паралельно накопичується ще одна загроза: деградація обладнання через відсутність повноцінних регламентних робіт протягом майже чотирьох років. Окремо стоїть питання охолодження після знищення Каховського водосховища, а також постійна мілітаризація станції, де досі перебувають озброєні російські військові й техніка.

Найнебезпечніший симптом окупації – блекаути. За весь довоєнний період станція не знала таких ситуацій, а за час окупації пережила вже 12. Найдовший, десятий, тривав близько місяця: ЗАЕС працювала лише на дизель-генераторах. Для ядерного об’єкта це надзвичайно небезпечний режим, адже паливо потребує безперервного охолодження, і будь-яка тривала втрата живлення може призвести до катастрофічних наслідків.

Окремий вимір цієї загрози – люди. росія не лише утримує ЗАЕС силою, а й системно тероризує її працівників та мешканців Енергодара: викрадення, тиск, катування, сфабриковані кримінальні справи, показові “суди” й багаторічні вироки за надуманими обвинуваченнями у “тероризмі” чи “шпигунстві”. Частину атомників окупанти роками тримають у неволі, часто без належної медичної допомоги. Це не просто репресії проти цивільних – це свідоме знищення кадрової основи ядерної безпеки станції та ще один доказ того, що нормальна і безпечна робота ЗАЕС в умовах окупації є неможливою.

ЗАЕС в окупації – це не “заморожена проблема”, а постійна загроза для України і всієї Європи. Як голова Підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, наполягаю: ядерна безпека відновиться лише тоді, коли Запорізька АЕС повернеться під повний контроль України. І задача світової спільноти – забезпечити це тиском на агресора.