Щербина Валерій: Два обличчя патріотизму і до чого тут ТЦК

Деякий час тому українці відсвяткували День вишиванки. 15 травня вже давно для багатьох стало днем єднання та гордості. У цей день вулиці українських міст традиційно наповнюються барвами національних кольорів. Лунають патріотичні пісні, майорять синьо-жовті стяги. Особливо піднесена атмосфера, зазвичай, панує у Львові. Тут люди звикли демонструвати свою любов до української культури й національної ідентичності. А вишивана сорочка, яка є чи не в кожного, як неодмінний символом патріотизму.
 

Проте, впродовж весни цього року, у Львові трапилося кілька епізодів, які на перший погляд, не поєднуються з патріотичною картинкою. 1 квітня під час здійснення заходів оповіщення група цивільних громадян напала на військовослужбовців територіального центру комплектування і «відбила» в них військовозобов’язаного, який був порушником військового обліку. Притому, під час інциденту один з військовослужбовців отримав травму – його вдарили металевою трубою по руці.
 

А вже 17 квітня стався ще один конфлікт між патрульними поліції, військовослужбовцями ТЦК й цивільними громадянами. Військовозобов’язаного знову намагалися «відбити». Притому, нападники використовували силу і сльозогінний газ. Як це трапилося нещодавно у Стрию чи Новому Роздолі. І це лише окремі випадки, які оприлюднені. З чим щодня стикаються ветерани, переведені на службу в ТЦК та СП, – годі уявити. За те, що захищали країну – щоденне хамство і зневага.
 

Всі ці громадяни України, прості перехожі львів’яни, які намагалися «відбивати» військовозобов’язаних чоловіків від військовослужбовців ТЦК, ймовірно, також люблять носити вишиванки. Водночас їхні дії призвели до фактичного звільнення тих, хто намагається уникнути свого обов’язку перед державою в умовах війни.
 

На перший погляд, святкування Дня вишиванки й перешкоджання мобілізації – здаються протилежними вчинками. Однак обидва ці сюжети є відображенням одного й того ж явища – сучасного українського патріотизму. Зовні обидві ситуації демонструють прояви любові до України, але змістовно вони кардинально відрізняються розумінням справжньої суті патріотизму.
 

Святкування Дня вишиванки важливе. У мирний час це цінні й необхідні прояви патріотизму. Але в умовах повномасштабної війни, коли країна бореться за своє існування, справжній зміст патріотизму розкривається у конкретних вчинках. А саме – у готовності виконувати свій обов’язок перед державою.
 

Демонструвати свою вишиванку, а потім свідомо перешкоджати виконанню конституційного обов’язку перед державою, це привід серйозно замислитися. Насамперед, над тим, що саме ми насправді вкладаємо у поняття любові до Батьківщини. Чи обмежується вона лише зовнішніми атрибутами: пройтися центром міста у вишиванці й крикнут «Слава Україні!». Чи це все таки про чесність з самим собою і відповідальність?
 

У час жорстокої повномасштабної війни, яка триває вже понад три роки, будь-яке навмисне перешкоджання мобілізаційним процесам – це злочин перед тими, хто щодня, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, стримує російського агресора.
 

Громадянське суспільство, яке прагне бути вільним і незалежним, має бути зрілим. Зрілість проявляється у розумінні причинно-наслідкового зв’язку. Якщо військовозобов’язані громадяни не вливатимуться у лави Збройних Сил України – російський загарбник виграє. Як зауважила Ліна Костенко: «Кожен, хто відвертається від битви, прирікає інших на поразку».
 

Справжній патріотизм – це не про красиві пісні й барвисті вишиванки. Це, перш за все, здатність кожного громадянина підтримувати свою державу в найважчі моменти її історії. Навіть якщо ця підтримка не є гучною, не завжди виглядає романтично чи героїчно, але є вчасною і відповідальною. Це готовність виконувати свій громадянський обов’язок, розуміти, що боротися повинен кожен.
 

Військовослужбовці ТЦК та СП Львівської області виконують свій обов’язок, часто переведені на службу в територіальні центри комплектування з бойових бригад через стан здоров’я. Вони забезпечують обороноздатність держави й можливість відбивати навалу російського противника. Бити його на землі й у повітрі.
 

Напад на військовослужбовців ТЦК, а потім гучне святкування Дня вишиванки, ставлять запитання – хто є справжнім патріотом? Той, хто пишається вишиванкою? Чи той, хто конкретними діями зміцнює державу? Відповідь очевидна.