Віталій Бала: Головна подія тижня

Головна подія тижня

Головною подією тижня в Україні, без сумнівів, був візит президента Володимира Зеленського до США і насамперед його довгоочікувана зустріч з президентом США Джозефом Байденом.

Весь тиждень країна обговорювала сподівання напередодні візиту, а потім результати цього візиту. І обговорення та коментарі будуть продовжуватись, ще протягом не одного дня.

Прихильники і опоненти Зеленського зовсім по-різному підводять підсумки зустрічі з Байденом. Якщо прихильники наголошують, що візит і зустріч були успішними і президент Зеленський зміг досягнути всього, що було можливе, то опоненти вважають навпаки.

Спробую звернути увагу на деякі аргументи успішності зустрічі і візиту, на яких акцентують увагу представники команди Зеленського, він сам, а також ті, хто йому симпатизує.

Перше, що видається недоречним, так це історичність візиту, про що говорять у команді президента. Чому недоречно так говорити, тому, що тоді всі зустрічі українських президентів з президентами США слід називати історичними, що є нонсенсом. Тим більше, що попередні президенти зустрічались з президентами США по декілька разів. А саме головне, хіба є хоч один документ під яким стоїть підпис президента США та президента України? Тому, таке твердження більше схоже на підлабузництво.

Друге, виявляється цей візит підняв на новий рівень американо-українські відносини. Сподіваюсь, що таки підняв. Але, хто ж своїми діями, які призвели до оголошення імпічменту попереднику Байдена Дональду Трампу, опустив рівень відносин між США і Україною. А також, хто відкривав кримінальне провадження  проти Джо Байдена? Риторичні питання, бо було це вже за президента Зеленського.

Третє, говорять, що зустріч тривала не 40 запланованих хвилин, а дві години, що є ознакою перемоги команди Зеленського. Тоді виникає просте питання, а що конкретно було досягнуто протягом цих двох годин, адже спільна заява щодо стратегічного партнерства України та Сполучених Штатів Америки, хто не в курсі, була узгоджена заздалегідь, ще до приїзду Зеленського. То що нового, які нові домовленості, рішення дала особиста зустріч?

Четверте, сама спільна заява, на мою думку, має забагато правильних слів, обіцянок, які ні до чого не зобов’язують насправді, але у другому розділі «Демократія, правосуддя та права людини» США чітко і однозначно застерігають чинну українську владу від її намагань узурпації влади. Мова йде про пункт стосовно реформування судової системи та боротьби з корупцією. 

П’яте, хотів би звернути увагу на деякі протокольні моменти, які, на мою думку, були очевидними сигналами, що недовіра до чинної влади  була і залишилась. Рівень представництва зустрічаючих Володимира Зеленського був, м’яко кажучи, дуже низьким. Не було традиційного рукостискання перед початком зустрічі, яке як правило публікують всі ЗМІ. І не було спільного виходу до преси, на яке так сподівався і хотів офіс президента. Всі так звані пояснення прихильників Зеленського, що Байден не захотів виходити, бо боявся запитань про Афганістан, не витримають жодної критики. Навпаки, якби у них були хороші дружні стосунки, Байден, не дивлячись на можливість таких неприємних запитань, вийшов би, щоб продемонструвати свою підтримку Зеленському.

Шосте, але слід розуміти, що американська адміністрація розрізняє чинну владу і Україну, тому у спільній заяві і говориться про підтримку України. І всі підписанні документи, навіть, якщо вони ще мають бути втіленні у життя, є проявом такої підтримки саме України з боку США і  не завдяки діям чинної влади, яка публічно виставляла претензії до США, що точно не могло сприяти «успішному візиту», яким його називає команда президента.

І наостанок сьоме, якщо Зеленський не виконає своїх обіцянок і домовленостей, які були досягнуті, проблеми будуть у першу чергу у держави Україна і тоді вже потрібно буде самим українцям вирішувати, що робити з такою владою.