Блог

Олексій Голобуцький: "Хладагент Анналіна"

Взаємини ФРН і Росії явно охолоджуються - не без впливу міністерки МЗС від партії зелених

9405

Олексій Голобуцький

Політтехнолог, політичний експерт. Співзасновник «Агентства моделювання ситуацій» - найстарішої в Україні компанії з політичного консалтингу (існує з 2002 року). З 2009-го року незмінно входить до десятки найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Визнаний найпопулярнішим політичним експертом за версією рейтингової платформи Comments.ua два роки поспіль: 2020-го та 2021-го.

45 років, заступник директора Агентства моделювання ситуацій.

За освітою історик (ЛНУ ім.І.Франка).

Онук відомого історика українського козацтва Володимира Олексійовича Голобуцького (1903-1993).

Син професора Петра Володимировича Голобуцького (1938-2010)

Є одним з перших спеціалістів в Україні з питань інформаційного суспільства – перша монографія вийшла друком 1999 року і стала навчальним посібником на багатьох кафедрах (напрямків ІТ, інформаційної безпеки, філософії, державного управління і права, новітньої історії та ін.) українських вишів, її та наступні роботи досі цитують українські автори дисертаційних робіт різних напрямків.

Автор і співавтор багатьох наукових і публіцистичних праць з історії, соціології, політології, проблем інформаційного суспільства, інвайронменталізму тощо.

У 2018-му році через регулярну жорстку політичну сатиру і фотожаби особисто на Путіна потрапив до санкційних списків Кремля: у «списку 322-х» від 1.11.2018 став 60-м.

Є автором сотень поширених мемів щодо українських та зарубіжних політичних діячів, політичної ситуації в Україні.

Аудиторія персональної сторінки у Facebook складає більше 60 тисяч читачів.

Зовнішньополітичний курс Німеччини після відставки Меркель роздвоївся: позицію відносно проросійського канцлера Шольца врівноважила доволі радикальна (як мінімум в сприйнятті Кремля) антиросійська позиція міністра МЗС Анналени Бербок з партії зелених.

Після відверто проросійської (аж до антиукраїнськості – принаймні, саботаж надання нам зброї ми не забудемо) позиції Меркель це виглядає особливо контрастно. Так, позиція міністра Бербок ще нічого не гарантує – але, безумовно, надихає і дає певну опору.

Джерела пишуть, що Бербок навіть вступила в певний конфлікт з канцлером Шольцем щодо російсько-української ситуації. Вона просто наполягає на виконанні коаліційної угоди. Де написано тільки те, що ФРН захищатиме інтереси України. Росію згадано тільки в контексті створюваних загроз і ймовірних ускладнень. Пані Бербок наголошує на дотриманні духу угоди: ми за цілісність України, ми на її стороні, Росія має повернути Крим і Донбас.

Позиція представників і прибічників парії зелених аналогічна: ми маємо поставити Росію на місце, в РФ встановлено недемократичний режим. Але Кремль ще має достатньо ресурсів для створення зустрічного інформаційного потоку. Зокрема, в російських ЗМІ (але не в німецьких) вже з’явився «лист 27-х»: лідери громадської думки (на утриманні Кремля, очевидно) пишуть, що ФРН мусить враховувати інтереси Росії і йти на компроміси, інакше війна, а ми війни не хочемо.

Цікавий взагалі використано метод: шантажувати європейську країну чи навіть проголошувати їй ультиматум стосовно дій Кремля, але від імені місцевих ЛГД. Чи то заручники. чи то суїцидники, чи масове самовикриття агентів впливу... В будь-якому випадку це явно сфера інтересів німецьких спецслужб.

Попри всю неповороткість державної машини, німецький регулятор вже заявив, що рішення стосовно «Північного потоку 2» не буде прийнято як мінімум в першому півріччі 2022 року. І сама пані Бербок зробила заяву щодо визнаної федеральним генпрокурором прямої вини російських спецслужб у вбивстві 2019-го року в Берліні. Російського посла викликано до МЗС Німеччини, двох російських дипломатів визнано персонами нон ґрата.

Тобто, взаємини ФРН і РФ помалу все ж охолоджуються, і лояльний канцлер цей процес навряд зупинить.