Олексій Голобуцький: Закон про колаборацію: оплачений війною

Зеленський підписав закони №5143 та №5144 про кримінальну відповідальність за співпрацю з Росією (колабораціонізм).

Згідно із законом №5144, Кримінальний кодекс доповниться статтею 111-1 «колабораційна діяльність». Вона запроваджує кримінальну відповідальність за співпрацю з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією або її військовими, або воєнізованими формуваннями у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській та трудовій сферах.

Така діяльність каратиметься тюремним ув'язненням строком на 15 років, а також передбачатиме обмеження доступу до зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

У свою чергу закон №5143 дозволяє ліквідувати політичні партії, уповноважені особи яких були засуджені за колабораціонізм. Це також стосується юридичних осіб.

Також особам, які були засуджені за колабораціонізм, забороняється бути членами виборчих комісій, офіційними спостерігачами, представниками кандидата на пост президента України у Центральній виборчій комісії, довіреними особами кандидата на посаду президента України, кандидатами на місцевих виборах тощо.

==

Запровадити законом відповідальність за колабораціонізм і антиукраїнську діяльність – це була моя і Віталія Бали принципова позиція протягом 8-х років. Ми говорили про це, вимагати цього на всіх можливих ефірах, на радіо і телебаченні, весь час писали про це в соцмережах. 

І нарешті бодай частково ця позиція втілилась в конкретний документ. Я дуже цьому радий насправді. 

Я сам 8 років принципово не їздив на ефіри в росію (хоча доволі регулярно запрошували – як мінімум перші кілька років), не давав інтерв’ю російським ЗМІ (от ці намагались добитись коментаря чи не до останнього), посилав нах всіх і все, пов’язане з російською пропагандистською машиною. 

Щойно Медведчук викупив телеканали – я перестав на них ходити (не просто перестав, а опинився в чорних списках кожного за категоричність висловлювань про трансльовані ними тези Кремля і про власника теж, та й про рядових пропагандистів). Я від початку послав нах «Наш» разом з Мураєвим – і жодного разу не був на його ефірах. На відміну від дуже багатьох моїх колег. 

Так, зараз чи не всі представники медведчуківського пулу зайняли проукраїнську позицію, проклинають росію, як і всі. Ніби й не було років утвердження протилежного. 

Проблема не в тому, що вони вороги України. Проблема в тому, що ці люди, ці телеканали 8 років своїми зусиллями створювали ілюзію, яку так хотів бачити Путін: що в Україні загалом панують проросійські погляди, що населення дуже дружньо ставиться до росії і не любить (та хоче скинути) київську владу, що мінімум пара десятків українських громадян чекають, доки росія прийде і звільнить їй від України і всього українського. 

Я не збираюсь судити представників цього пулу. Зрештою, вони, здається, вже і так усвідомили бодай деякі речі. Шкода, що усвідомлення прийшло настільки дорогою ціною як війна і обстріли всієї України. 

Ціною, котру не довелось би платити всім 40 мільйонам, а не лише кільком тисячам кремлівських пропагандистів, – якби Путін не отримав бажаної ілюзії і розумів, що 95% українців точно не зустрінуть його квітами і запекло захищатимуть себе, свою державу і своє право лишатись українцями.