Gavrylechko Yuriy: Мирний трек та хайп на ньому...

В українській політиці відкрився новий сезон - цього разу навколо мирного треку. Щойно суспільство почало дедалі голосніше говорити про втому від війни, ціну втрат і необхідність шукати шлях до припинення бойових дій, як частина політиків миттєво відчула: тут же можна зайняти інформаційну нішу. І ось уже Олексій Гончаренко намагається приміряти на себе роль одного з головних речників мирного порядку денного.

Політичний TikTok працює просто: якщо тема набирає перегляди - треба терміново опинитися в кадрі.

Але з мирним дискурсом є одна незручна річ - політична біографія нікуди не зникає. Якщо політик роками асоціювався з табором жорсткої воєнної риторики, з політичною традицією «порохоботів» та відповідною системою оцінок війни, то раптове перевзування на мирну платформу неминуче викликає запитання: це справді зміна політичної позиції чи спроба перехопити новий суспільний запит?

Мир - не новий бренд, який можна зареєструвати на себе після ребрендингу. І точно не TikTok-фільтр, який накладається поверх учорашньої політичної позиції. Втім, кульбіти – давня гімнастична дисципліна блогерів-пропагандистів часів п'ятого президента. Досить згадати Олешка, щоб зрозуміти: у цьому виді спорту в них були свої чемпіони, які так спритно міняли табори, що й самі навряд чи пам'ятають, за кого агітували спочатку.

Зовсім інша ситуація з Ігорем Тереховим. Він говорить про мир не тому, що в соціології з'явився відповідний відсоток, а тому, що Харків щодня платить за війну найвищу ціну. Зруйновані будинки, загиблі люди, КАБи, удари по цивільній інфраструктурі, дефіцити та постійна боротьба за виживання міста - це не політична метафора і не контент для вечірнього ефіру. Тому право Терехова говорити про мир випливає не з якогось політичного «мандата», а з особистого досвіду управління містом, яке живе під російськими ударами.

Так само це право безумовно мають військові. Людина, яка сидить у бліндажі, повертається з бойового виходу, втрачає побратимів або роками живе між фронтом і госпіталем, має повне право сказати, що хоче миру. Причому це не означає автоматично погодитися на будь-які умови миру. Навпаки: саме військові можуть найкраще пояснити, яким має бути мир, щоб він не став просто паузою перед наступною війною. Це реалполітика, вистраждана особистим досвідом, а не політичний ребрендинг заради охоплень.

Суспільство цілком може відрізнити тих, хто прийшов до розмови про мир через власний досвід війни, від тих, хто прийшов до неї після вивчення статистики переглядів. Першим не потрібен спеціальний дозвіл говорити про мир. Другим варто хоча б пояснити, що саме змінилося у їхніх переконаннях. Бо мирний трек це не політична франшиза і не новий формат для TikTok. Це питання, за яке українці вже заплатили занадто високу ціну... А хайп... хайп живе своїм життям. Це також варто розуміти, коли ви щось чуєте та бачите.