Alexander V. Kurban: На що натякає Bellingcat своїм фільмом-розслідуванням по справі «вагнерівців»?

Скандал у вищих ешелонах української влади, к зв’язку із провалом американсько-британсько-української операції із захоплення вагнерівців, набуває обертів. Документальний фільм Belingcat на цю тему, ось-ось має вийти на широкі простори мережі Інтернет. Нема жодних сумнівів, що це не просто приватна ініціатива громадської структури. Такі речі просто так не з’являються. Та й нема в світі таких супер незалежних осінтовських структур які б не узгоджували свої дії із профільними спецслужбами. Тож що це? Чому саме зараз? Для чого Заходу діскредитувати вище політичне керівництво України?

Відповідь на ці питання дуже проста. Саме так, в усьому цивілізованому світі, роблять пропозиції від яких неможна відмовитися!  

Протягом 2019-2020 років, наші західні партнери терпляче спостерігали за тим, як молоді несистемні політики будують новий зовнішньополітичний курс та наводять лад в середині України. Вони не втручалися, коли нова влада загравала із проросійським електоратом. Вони поблажливо спостерігали, як зупинялися запущені попередниками, й без того неквапливі ключові реформи (медицина, самоврядування, армія, поліція, суди), сподіваючись, що зе-команда запропонує більш ефективні механізми їх реалізації. Вони закривали очі на те, як в Україну поверталися персоналії з команди Януковича та просочувалися у владу. Спостерігали та чекали, коли нарешті преЗЕдент подорослішає, а 73% суспільства зрозуміють свою помилку. Чекали, не дочекалися й почали діяти.

Перший дзвіночок для Офісу президента пролунав минулого року, під час офіційної поїздки Зеленського до Великої Британії. Серед традиційних для таких поїздок заходів, відбувся один не зовсім стандартний, про який намагалися особливо не згадувати. Це була зустріч Зеленського та Баканова із керівництвом МІ-6, під час якого український стороні були надані докази деструктивної діяльності кремлівської агентури в ОПУ, КМУ, ВР та суддівській системі. Зверніть увагу на таку деталь, очільника ОПУ, Андрія Єрмака, на цю зустріч не запрошували.

https://www.pravda.com.ua/news/2020/10/13/7269758/

Після цієї поїздки у багатьох представників команди Зеленського почалися проблеми через персональні санкції, а Україні почали перекривати кисень на рівні фінансової допомоги через кредити МВФ та інші економічні та політичні інструменти. Кожні неприємні кроки з боку Заходу супроводжувалися прозорими натяками та прямими рекомендаціями, які президент України не розумів, а його оточення робило вигляд, що не бачать. Грім пролунав, коли прилетіла перша порція санкцій представникам другого кола оточення преЗЕдента, а саме Дубінському, Деркачу та ще низці діячів. Це було перше жорстке попередження Зеленському, яке він чітко зрозумів, адже Дубінського, американська Феміда покарала за те, що можна інкримінувати й президенту України – участь у офшорних схемах Коломойського. Ну як, участь. Просто низка компаній, в яких Зеленський є власником, є причетними до таких справ.

https://www.5.ua/polityka/ofshorni-rakhunky-kompanii-zelenskoho-zasvitylysia-v-brudnykh-amerykanskykh-potokakh-kolomoiskoho-rozsliduvannia-watchdogs-222730.html

З цього моменту, на Банковій зрозуміли, що Захід й зокрема США більше не жартують. Пора починати працювати або звільняти високі посади й відповідати по кримінальних статтях законодавства, щонайменше кількох країн. Саме в цей момент припинилася проросійська риторика з уст очільників українських владних структур. Представники України у ТКГ в Мінську почали робити жорсткі заяви (Кравчук, Арестович та ін.). Почалася нечувана атака на Медведчука та його медіа активи в Україні (112-й, NewsOne, Zik). А ще активізувалися рухи у напрямку ключових реформ, ну хоча б на рівні їх обговорення.  

Рух на відповідних поверхах української влади почався але він все ще не задовольняє наших західних інвесторів. Саме тому, нарешті прилетіли санкції Коломойському, припинилася співпраця із МВФ, з перших шпальт зникло згадування про перспективи України щодо вступу в НАТО. Джо Байден продовжує грати у мовчанку із Зеленським.  

І ось тепер цей документальний фільм Belingcat, про те, як дехто з ОПУ злив Кремлю деталі потужної операції спецслужб кількох країн, яка готувалася близько року.  

Наскільки грандіозними будуть наслідки виходу цього фільму, свідчить той факт, як наполегливо, керівництво ОПУ намагається його зупинити. Єрмак особисто телефонує режисеру Христо Грозеву із проханням відкласти це діло. Наприкінці лютого, під час візиту до України очільника МІ-6, Лі Лоуренса (факт сам по собі непересічний), заступник голови ОПУ, Роман Машовець та керівник ГУР Кирило Буданов, просять вплинути на Belingcat та не допустити виходу фільму.  

https://zn.ua/ukr/internal/duzhe-strashne-kino.html

Вочевидь, фільм Bellingcat, про зрив операції із захоплення вагнерівців таки вийде на широкий загал. І це поставить Зеленського перед остаточним вибором, або він дуже різко дорослішає та позбавляється від стовпів пропросійського лобізму у своєму оточенні або остаточно виходить на дистанцію із фінішною стрічкою на в’їзді до Ростову. Це дуже нелегкий вибір для людини, яка майже за два роки президентства так і не стала президентом. Втім ні хто й не обіцяв, що буде легко. Реальна політика не терпить дилетантизму.