Алексей Буряченко: Нафта закрита в портах. Чергова істерика росії

В продовження прийняття шостого пакету санкцій. Отже, із-за шостого пакету санкцій в рамках якого Євросоюз наклав часткове нафтове ембарго на російську нафту, яка перевозиться морським шляхом, а також включив до заходів заборону страхування танкерів із російською нафтою, як зауважують аналітики у нафтовій сфері, на сьогоднішній день, у росії постало питання, що нафта може виявитися замкненою в портах країни через відмову працювати з нею всіх провідних нафтотрейдерів. Адже, ще до того як стало відомо що в рамках шостого пакету  ЄС прийме заборону на страхування суден, які перевозять російську нафту, нафтотрейдери та судновласники зауважували, що заборона європейським компаніям страхувати танкери, що перевозять російську нафту, є одним з найсерйозніших фінансових інструментів впливу ЄС, який блок має у своєму розпорядженні, щоб завдати шкоди російській економіці. Підкреслю, що європейські компанії забезпечують страхування, близько 95% від тоннажу світового танкерного флоту.

Зауважу, ще рік тому у Росії налічувалося 346 суден, що перевозили наливні вантажі, у тому числі під іноземним прапором ходило 18% від зауваженої кількості. Але якщо рахувати не за кількістю суден, а за обсягом вантажів, то роль іноземних суден у перевезеннях наливних вантажів росією набагато вища — близько 62%.

Отже, враховуючи шостий пакет санкцій із прийнятими обмеженнями відносно російської нафтової сфери, росії за короткий термін замінити експорт вуглеводнів до західних країн новими ринками досить непросто. Оскільки, більшість родовищ нафти перебуває у Західному Сибіру, ​​і відстань до портів чи східних кордонів досить велика. При цьому росії доведеться створювати власні торгові структури, шукати додаткові судна, забезпечувати перевезення страховкою, кредитувати трейдерів, що займе не один рік. До прикладу, тільки для доставки російської нафти до Китаю морським шляхом необхідно, за різними оцінками, близько 80 танкерів. Швидше за все, питання доведеться вирішувати за рахунок азіатських судновласників. 

Так, великі російські нафтові корпорації мають власні нафтотрейдингові компанії: «Лукойл» — Litasco, ПАТ «Татнафта» — Tatneft Europe, Роснефть — Rosneft Trading. Але всі ці компанії зареєстровані в західних юрисдикціях, і користуються не російськими танкерними суднами. До того ж, існує загроза, що навіть якщо в росії з’явиться достатньо танкерів, їх можуть почати затримувати в портах. Крім того, Rosneft Trading була внесена до списку санкцій США з блокуванням активів в американській юрисдикції ще в 2020 році. Частково питання може бути вирішено за рахунок трубопровідних магістралей, у будівництві яких у Росії успішний досвід, але на їх будівництво також потрібна велика кількість часу.

Проте, вже зараз видно, як компанії, які бажають закуповувати російську нафту намагаються оминати обмеження. Так, ще до прийняття ЄС шостого пакету, у квітні, Росія наростила постачання нафти танкерами на європейському напрямку до 1,6 млн бар. на добу порівняно з 1,3 млн бар. на добу у березні. Про це, зокрема, писало видання The Wall Street Journal із посиланням на дані сервісу TankerTrackers. При цьому видання зазначало, що формується непрозорий ринок, щоб приховати походження російської нафти, оскільки дедалі більше танкерів завантажується без точного призначення. Нафта з російських портів дедалі частіше прямує танкерами з позначкою «Пункт призначення невідомий» і частка таких поставок у квітні становила 40%. Отже, прийнятий зараз шостий пакет санкцій ЄС, і це підтверджують в експерній сфері, може пригальмувати розширення формування сірого ринку торгівлі російською нафтою, оскільки компанії все таки бояться репутаційних ризиків за сприяння транзакціям, які фінансують російські військові злочини. А також, не забуваємо про такий механізм як вторинні санкції, які можуть бути введені проти компаній, які не зареєстровані в РФ, але можуть допомагати агресору ухилятися від санкцій. Зазначу в оприлюдненому головою ОП Андрієм Єрмаком плану антиросійських санкцій окреме місце приділяється саме вторинним санкціям. Тобто накладення санкцій на будь-яку фінансову установу чи компанію, яка своєю діяльністю допомагає росії оминати санкційні обмеження. Оскільки лазівки для обходу антиросійських санкцій надають не окремі держави цілеспрямовано, а окремі точкові компанії, які хочуть на цьому заробити і якщо буде запроваджено повноцінні вторинні санкції з боку ключових держав, то автоматично зникне бажання у будь-яких комерційних структур та компаній заробляти на тому, що вони допомагають обходити основні санкції, як було зауважено Єрмаком.

Отже, накладання економічних санкцій, це складний, а у випадку росії суперечливий механізм, і ми це побачили на прикладі ухвалення шостого пакету де всі актори показали себе та дійсність своїх намірів, але, зауважу -- це важливий механізм, який ізолює російську економіку від світової та надає серйозних ударів по різним секторам її економіки.