Алексей Буряченко: Літо великих рішень: між G7 та Самітом НАТО

G7, 1 кластер, Саміт НАТО. Можливості та ризики. Бліц-аналіз.

Зі слів президента України Володимира Зеленського, червень-липень будуть надзвичайно важливими для України і це правда.

До речі, між G7 та Самітом НАТО буде ще помпезне святкування ювілейного дня незалежності США, 4 липня, що для нас також може стати потенційним майданчиком для можливостей.

Але не тільки червень-липень - це тільки початок. Після того буде ще зворотна зустріч Трампа і Сі в США у вересні, вибори в російську Думу, ну і найбільш очікувана політична подія - проміжні вибори в США. І все це на фоні продовження російсько-української війни, тліючого конфлікту на Близькому Сході, негативу від Ізраїлю, як стратегічного партнера, неліквідованих ХАМАСу та Хезболли та збільшенням військових загроз Європи з боку росії. Плюс, хитається індо-тихоокеанський регіон, відчуваючи невизначеність навколо Тайваню. Гарячі пів року, погодьтеся.

І, на перший погляд, принаймні події червня-липня, не містять загроз для України, а тільки політичні звитяги (відкриття першого кластеру) та потенційні можливості на G7 та Саміті НАТО, але це тільки на перший погляд.

Ризики будуть пов'язані з сильно загостреними взаємовідносинами Трампа та ЄС/європейської частини НАТО. В Європі зі "стратегічною невизначеністю" очікують Саміту НАТО і хочуть G7 використати як "пробний шар". В прямий конфлікт європейці входити не хочуть, та і Трамп свої наративи планує реалізовувати "чужими руками", наприклад через запрошення країн Персткої Затоки.

В цій шаховій комбінації для України важливо залишатись самостійною фігурою і не стати інструментом в руках великих гравців. Тому, така складна комбінаторика буде вимагати від нашої дипломатії гри на рівні гросмейстерська-віртуоза. Щоб і свої інтереси максимально реалізувати (зброя, безпека, гарантії), і при цьому не опинитись між "молотом і ковадлом". А, повірте, така загроза існує дуже реально.

Саме тому, враховуючи вищевикладене, я з обережним оптимізмом прочитав новину від The Guardian, що в планах президента США немає зустрічі з Зеленським. Оскільки, у мене немає жодного сумніву, що Зеленський з Трампом зустрінуться, як кажуть дипломати, в форматі "на ногах", і як наслідок, у сторін просто не вистачить часу вести серйозну розмову, а обмужаться позитивом та дипломатичними реверансами.

Враховуючи вищевикладене, у мене стримано-обережно-позитивні прогнози для України на цей каскад зовнішньополітичних подій червня-липня. Так, в повістці заходів України буде багато, так будуть розмови та дії про підтримку/спільні проекти, в тому числі масштабування "дрон-діл", але повторюю, найголовніше, щоб Україну не використали в кулуарних іграх. І я глибоко переконаний, що іноді бути в авангарді зсуву тектонічних плин, можливо і не потрібно.

В такій "чутливій політичній нестабільності", важливо одночасно залишатися для всіх партнерів "цінним активом" і при цьому не бути/стати причиною/наслідком внутрішнього конфлікту. Чемність, може стати в нагоді, пропустивши вперед кому більше потрібно, наприклад країни Перської Затоки.

Плюс, не сумніваюся, що і росія зараз має піти на чергову військову ескалацію, щоб налякати та підштовхнути європейців до перемовин на умовах Кремля.

Воронка закручується і активна розробка власної антибалістики та підвищеної дальнобійності, дуже доречна. Оскільки зберігає потрібну паритетність та симетнію. Демонструючи, що спроможність України до "великої гри".