Alexander V. Kurban: ПОГРОМ В ОФІСІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Під ОПУ сталася чергова акція протесту. Цього разу по справі Стерненка. Народ вимагав справедливості, закликав до звільнення незаконно засудженого патріота, згадували Антоненко, Другарь, Кузьменко та інші жертви свавілля судової та правоохоронної систем, які попри усі намагання все ні як не хочуть реформуватися.

В черговий раз виконавча влада, в особі президента та його офіса, отримали купу неприємностей, хоча на справді, в цьому конкретному випадку, головна провина є не чиновників, а суддів.  Не Зеленський, не Єрмак і не Разумков вдягають судові мантії та виносять вироки патріотам. Але саме від них залежить те, хто має одягати ці мантії і як буде здійснюватися система судочинства в країні.  

Недосконала судова система принципово гальмує процеси поліпшення інвестиційного клімату в Україні та багато концептуальних реформ. Відбувається реванш проросійських політиків часів Януковича, які, по суті справи, розв’язали сьогодні правовий тероризм проти цілої країни.

В нашому суспільстві чомусь вважають, що судова реформа в Україні почалася в 2014 році, внаслідок Революції Гідності. Але, насправді, початок цієї реформи йде своїм корінням у далекі 90-ті роки минулого століття, на початое Незалежності. Ще у 1992 році було прийнято першу Концепцію судово-правової реформи, в 1994 році – Закон «Про статус суддів». В 1996 році Верховна Рада затвердила Конституцію України, яка закріплювала розподіл державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову.  

Тобто, по факту, судова реформа в нашій країні продовжується вже 28 років (!!!). Це мабуть сама тривала, по часу реформа, яка гідна потрапити на сторінки книги рекордів Гіннеса.

Головна проблема цієї реформи полягає в тому, що кожна нова влада має своє бачення на цю проблему та кожного разу пишеться нова концепція реформування.  

У результаті нової хвилі судової реформи, яка стартувала після прийняття в червні 2016 року Закону “Про судоустрій і статус суддів”, було запропоновано більш досконалу модель судочинства, яка відповідала західним стандартам та була схвалена «Веніційською комісією». Більше двох років навколо її імплементації точилися потужні протистояння між старою системою та реформаторами, процес йшов вкрай повільно, постійно блокувався старими кадрами часів Януковича.  А у 2019 році він зупинився остаточно й навіть почався відкат назад. Ситуація в двох словах - механізм розібрали, розклали на столі, почали вносити корективи, додавати елементи й тут ... прийшла нова влада.  Механізм знов зібрали, як то кажуть, на швидкоруч, й тепер маємо колапс судової системи, який став однією з причин розколу в суспільстві та владної кризи.

Сьогодні перед ОПУ стоїть дуже непроста задача. Вирішити проблему яка накопичувалася та не вирішувалася майже 30 років. Як на мене цей тягар для ЗЕ-команди не по силах. Своїми діями, вони лише посилюють хаос та взагалі не розуміють з якого боку підходити до справи. Вихід з цієї ситуації - викликати на допомогу важку кавалерію. Тих, хто запускав реформу у 2016 році та західних фахівців. Й робити це треба якомога швидше. Бо інакше буде біда. Й не тільки у вигляді протестних акцій.