Павло Шандра: Смерть Балашова. Обшуки НАБУ і корупція.

11 листопада на 65-му році життя пішов із життя яскравий політик і підприємець Геннадій Балашов. Він не був великим підприємцем, не збудував видатний бізнес, але був промоутером підприємництва в Україні, активно просував ідею «5.10», близьку кожному бізнесмену.

Ця ідея передбачала повне скасування акцизів і мит. Балашов пропонував залишити лише два податки: податок 5% з покупки (принцип «купуєш — платиш») і єдиний соціальний податок — 10% (сплачується із заробітної плати самим отримувачем).

З одного боку, цю систему бізнесу легко зрозуміти, тому що податків усього два; з іншого — оскільки вони однакові для всіх, державі легко їх адмініструвати. На жаль, ця ідея так і не була реалізована, але вона все одно рано чи пізно дасть свої плоди.

Завершуючи про Балашова, слід сказати, що він перебував пів року під санкціями, усі його активи були арештовані, він не міг платити за комунальні послуги, що призвело до втрати його майна.

Практика запровадження санкцій, випробувана на громадянах України, включно з п’ятим президентом Петром Порошенком, не просто дискримінує людей — вона позбавляє їх усього, що вони нажили протягом життя.

Якщо ми справді рухаємося в бік європейської інтеграції, а не російського митного союзу, нам потрібно згадати про права громадян і припинити розмахувати санкційною дубинкою превентивно, як було сказано в суді щодо Порошенка.

Вже другу добу країну лихоманить через розслідування НАБУ щодо друзів президента — Тимура Міндіча та Олексія Чернишова, міністра юстиції Германа Галущенка та інших, дрібніших фігур.

НАБУ фактично звинувачує їх у створенні злочинної групи з метою вилучення грошей із бюджету України. При цьому спливають структури зрадника і колаборанта Андрія Деркача — нібито фігуранти використовували його компанії для відмивання вкрадених коштів.

Цей скандал за своїм ефектом перевершує все, що ми бачили до цього, хоча б тому, що він стосується «Енергоатома», від якого залежить тепло в українських домівках.

Зараз знову виринає точка неповернення, яку ми пройшли 21 квітня 2019 року, коли 73% українців проголосували за групу людей, що не мали ані програми, ані адміністративного досвіду управління країною.

Корупція є всюди, але в Україні вона стала символом безгосподарності й адміністративної імпотенції. Покійний Кірпа не був безкорисливим, але вмів ставити завдання й доводити їх до кінця. Чого тільки варта траса Одеса–Київ та інші проєкти.

Нинішні управлінці нічого довести до кінця не можуть — вони здатні лише виводити гроші з кишень українських громадян, запаковуючи розмови про це у «вороже ІПСО».

Якби Порошенко не створив НАБУ і САП, усе було б шито-крито. Відмінність НАБУ і САП від простих журналістів-розслідувачів у тому, що в них є сила — їх не можна «упакувати» і відправити на фронт. Порошенко зробив чимало помилок, але він посунув країну вперед, зокрема створивши антикорупційну інфраструктуру, завдяки якій ми тепер дізнаємося про корупційного спрута, що обплутав Україну.

На цьому тлі всі розмови про донати від простих людей на армію видаються одним великим лицемірством. Ціни зростають, внутрішній ринок стискається, регуляторний тиск збільшується, а простим людям пропонують виживати й одночасно утримувати збройні сили.

І це в той момент, коли державні чиновники будують собі нові «Версалі» й розподіляють мільйони доларів просто в кабінетах.

На превеликий жаль, те, що ми спостерігаємо, — це квінтесенція падіння України та неспроможності української системи. Поки економіка Польщі зростає, Україна котиться вниз.

Лише в період з 2017 по 2019 рік вдалося вийти на траєкторію розвитку, але тоді люди захотіли драйву, захотіли гостросюжетного фільму — і отримали місця в залі кінотеатру, з якого немає виходу. Ось ціна помилки, яку кожен має спокутувати.

Повномасштабна російська агресія стала індульгенцією на крадіжки. Чомусь мовчать ті, хто бореться з пам’ятниками, мовчать деколонізатори. Що ж сталося? Просто вони бояться.

Вони вбудовані в систему, вони її бенефіціари, коли людині замість хліба й майбутнього пропонують миттєві видовища. На превеликий жаль, подібні розслідування НАБУ призведуть до деморалізації населення й армії, яка щодня героїчно бореться з російськими окупантами за країну, де в їхніх дітей буде майбутнє — у їхніх дітей, а не в дітей численних чиновників, які ніколи не працювали з ринком, а завжди жили з корупційної ренти.

Це трагедія в житті України, трагедія нашого народу, яку нам буде дуже важко пережити.