Постернак Олег: Технологічна девальвація ракетного терору ворога: як українська інженерія ламає його стратегію

Жодна ринкова діяльність, траєкторія розвитку економіки неможлива у нестабільні часи без захищеної енергетичної галузі. 

Аксіомою стає те, що безперебійне фізичне функціонування енергосистеми є запорукою стійкості та виживання. Найбільш прогресивна частина українського бізнесу це вже зрозуміла давно. Зокрема, варто згадати українського підприємця Михайлу Реву, який працює в сфері відновлення енергооб’єктів і впровадження нових технологій захисту критичної інфраструктури. Нині ця справа набуває особливої актуальності на тлі страшних цифр руйнації: близько 50% енергетичної інфраструктури країни перебуває у зруйнованому або пошкодженому стані, дефіцит генерації в пікові моменти взимку 2026 року становив до 4-6 ГВт. Але система витримала.

І вже зараз помітно, що тактика дошкульних ударів по енергетичній системі РФ вже знаходять, наприклад, своє запозичення в погрозах США знищити всю енергетичну інфраструктуру Ірану. А КНР використовує питання енергетичної безпеки як інструмент тиску на Тайвань, пропонуючи гарантії стабільних постачань енергоресурсів в обмін на політичне підпорядкування. Також слід згадати, що у 1999 році НАТО атакувало по трансформаторні станції і ТЕС Югославії, щоб змусити тодішнього президента Мілошевича вивести війська з Косова, внаслідок чого понад 70% території країни залишилося без світла та води.

Тобто, та держава, яка створить ефективну та міцну екосистему енергетичної безпеки та захисту – зможе унебезпечити себе від геополітичної вразливості та макроекономічної нестабільності. Зрозуміло, що ремонтне відновлення потужності, розбудова децентралізованої «малої генерації», когенераційні програми, розширення використання систем накопичення енергії, розвиток інтелектуальних мереж автоматичної реакції на аварії стали правильними і швидкими рішеннями, однак як бути далі, адже Росія не зупинить енергетичний терор? Тому діяльність таких провідних компаній в сфері захисту критичної енергоструктури як «Гарант Енерго» - це вже історія про національну безпеку.

Тоді ми приходимо до важливого моменту: без оперативного ухвалення технічних рішень в умовах катастрофічного руйнування енергооб’єктів, сучасних інжинірінгово-монтажних інновацій, професійних інженерних структур, які здатні швидко відновлювати та захищати критичні об’єкти в нашій державі немає сенсу говорити про економічну стійкість. І що надважливо: потрібні саме такі команди, які дозволяють скорочувати час від руйнування об’єкта до його повторного запуску, працювати в режимі швидкого проєктування та монтажу одночасно. Одним з перших це зрозуміли  Михайло Рева та «Гарант Енерго», діяльність яких стала прикладом того, як приватний сектор підтримує енергосистему України.

Нині ми всі пишаємось експертизою наших дронових компаній та проєктів, які зацікавили країни Близького Сходу. Разом з тим, варто сказати пару слів і про українські енергетичні інженерні команди, які мають унікальний досвід відновлення критичної інфраструктури в умовах війни, реалізації нестандартних технічних рішень, роботи з новими видами захисних конструкцій, модернізації інфраструктури під нові безпекові вимоги. Ми звикли обговорювати постачання ППО, але рідко замислюємося: а що відбувається «на землі» після того, як ракета все ж таки влучила?

Вищезгадана «Гарант Енерго» володіє якраз такою експертизою, адже в українських воєнних умовах підвищеного ризику довела свою вагому роль у питанні відновлення енергосистеми України. Компанія працює в сегменті повного циклу складних енергетичних рішень – від проєктування до ведення об’єктів в експлуатацію. Компанія має надійні перевірені кейси фізичного захисту об’єктів критичної інфраструктури нашої держави («кокони», укриття автотрансформаторів, конструкції для підстанцій). Сміливим рішенням компанії в Україні стало підземне прокладання ліній електропередач напругою 330 кВ. Треба згадати і комплекс робіт із монтажу і пусконалагодження обладнання на підстанції «Славутич» у Києві. Все це неоціненний досвід, який набуває широкого інтересу і за межами України.

Сьогодні стійкість нашої енергосистеми - це як героїзм рятувальників, диспетчерів, а ще й інтелектуальна відповідь українського бізнесу, яка не вивозить активи, а навпаки – інвестує в унікальні кейси енергозахисту та монтажу. Кожна захищена підстанція чи модернізований вузол зменшують здатність агресора використовувати «енергетичний шантаж» як важіль впливу не лише на Київ, а й на стабільність усього європейського регіону.