Блог

Alexander V. Kurban: ТРАМПІЗМ: УРОКИ ТА НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

7 січня цього року, 45-й президент США, Дональд Джон Трамп, здійснив спробу не зовсім демократичним шляхом змінити правила гри в структурі найстарішої з існуючих сучасних демократичних державних систем. Події цього дня в Вашингтоні дещо нагадують те, як у 560 р. до н.е. давньогрецький політик Пісістрат, учень відомого борця за демократію Солона, здійснив першу спробу захоплення влади в Афінах. Діючого американського президента, так само, як і його давньогрецького колегу, спіткала гучна поразка. Головна причина їх невдачі – потужні суспільні інститути та збалансована система владних повноважень в їх країнах.

32

comments9379

Alexander V. Kurban

політолог

Кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Інституту журналістики Київського ун-ту ім. Б.Грінченка, Військового інституту Київського національного університету ім. Т. Шевченка, докторант Харківського національного ун-ту ім. В.Каразіна, член Національної спілки журналістів України. Координатор Центру протидії інформаційним агресіям «АМ&РМ».


Система взаємодії влади та суспільства, яка будувалась в США протягом понад двох століть витримала каденцію несистемного політика в якості президента та його своєрідну спробу здійснення державного заколоту. Те, що сталося  7 січня у Вашингтоні, це гарний приклад того, наскільки небезпечним може бути стороння людина в системі державного управління. А якщо ця людина ще й марнославна, недалекоглядна, має хворобливий потяг до влади, то це взагалі є національною трагедією.

 

Самим слабким місцем демократії виявився політичний популізм, який притаманний тим, хто не розуміє, що таке відповідальність перед своїми виборцями. Не думаючи про наслідки своїх вчинків, спрямованих на задоволення гіпертрафованих амбіцій, такі несистемні політики знищують політичні системи, держави та цивілізації. І нещодавнє захоплення Капітолію прибічниками президента-популіста, яскравий тому приклад.

 

Зібравши кількатисячний мітинг своїх прибічників, президент Трамп, своєю заявою про невизнання виборів та можливі фальсифікації, фактично закликав натовп до захоплення Капітолію. На що він розраховував, організуючи цей політичний демарш? На те, що побачивши події у Вашингтоні, повстане вся країна? Що на його бік перейдуть поліція, спецслужби,  армія? Мабуть так. Адже він не міг сподіватися, що купка народу подекуди у вбранні, як на Геловін, зможе захопити владу в такій країні. США - не бананова республіка, там такі варіанти не можливі.

 

Зрозуміло, що буде слідство, що обов`язково встановлять усіх причетних. Нема сумніву, що там буде й російський й китайські сліди. Бо саме ці країни, сьогодні, як ні хто інші зацікавлені у послаблені США. Але це вже внутрішні справи самих американців. Поширюється версія про те, це справа рук демократів, які бажають якомога швидше спекатися незручного конкурента  бунтівника. Й навіть виникають конспірологічні версії про те, що Трамп перейшов шлях якомусь тіньовому уряду чи так званому «вашингтонському обкому».

 

Остаточну правду, щодо чинників, які призвели до цих подій, вочевидь ми не отримаємо. А навіть, якщо й отримаємо, то вона нам може не сподобатися, бо там не буде таємних змов та вибухових планів.  Скоріш за все вона буде простою та прагматичною. Трамп, людина, що потрапила у велику політику випадково. Він не частина системи в якій своя ієрархія, свої схеми та потоки. Увійшовши до вищого ешелону влади, він побачив усі її можливості та переваги, а також матеріальні зиски та вирішив отримати свій шматок. Знаючи його амбіції можна передбачити, що він вирішив потягнути на себе все і стати президентом-олігархом. Це не сподобалося демократам та навіть значній частині республіканців, яки відмовилися від свого однопартійця.

 

Але головне питання тут навіть не в персональних амбіціях чи приватних інтересах фінансово-промислових груп та політичних угруповань. Питання в тому, які наслідки буде матиме подія, що відбулася 7 січня у Вашингтоні та які висновки ми маємо зробити в цьому випадку. Насправді, головний урок цих подій в іншому. В цивілізованій державі, працювати має саме система, а не авторитет окремої людини. Система прозорої, збалансованої інституційної влади. Бо слабкості, недоліки або злочинні плани окремої людини завжди відкорегує саме правильно налаштована система.

 

Який урок з цього, має винести Україна!?  

 

По-перше, готуватися до чогось подібного у нас. Можливо цього року, можливо через три роки, але таке може статися. Бо обравши за президента людину, яку навіть несистемним політиком назвати не можна,  ми наражаємо себе на аналогічну небезпеку.  

 

По-друге, потрібно будувати відповідну систему влади, яка унеможливлює диктатуру однієї людини або політичної групи. Щоб ми не виходили кожного разу на Майдан, коли в когось на Банковій чи на Грушевського, раптом поїде дах від амбіцій.

 

По-третє, пам'ятати про персональну відповідальність кожного, хто бере участь у голосуваннях на виборах. Не голосувати по приколу чи тому, що "гірше не буде".  

 

По-четверте, вчитися розбиратися хоча б у базових основах сучасного державництва. Щоб солодкі обіцянки популістів чи їх подарунки, не затьмарювали нам голову.

 

По-п’яте, не бути байдужими до того, що відбувається в державі та адекватно, в рамках закону, реагувати на зловживання владою.

 

Профільні експерти вже, майже як професійний термін використовують поняття «трампізм». Він є символом волюнтаризму, політичних амбіцій та безвідповідального ставлення до своїх виборців. Будемо сподіватися, що Україну це явище зачепить мінімально і не призведе до суспільного вибуху та глибокої політичної кризи. Бо на відміну від США, в Україні зараз немає таких міцних та збалансованих інститутів влади, а також потужного громадянського суспільства, які здатні захистити нас від авторитарних зазіхань.



comments

Новини партнерів

comments

Інші матеріали автора


Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!