Рубрики
МЕНЮ
0
Політолог
Політолог, доктор політичних наук. Доцент кафедри політичних наук філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Директора департаменту внутрішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень.
Що було підписано? По-перше, Меморандум про наміри щодо проектів у галузі оборонно-промислового комплексу. По-друге, Рамкову військову угоду. По-третє, Протокол Дванадцятого засідання Міжурядової українсько-турецької комісії з торговельно-економічного співробітництва.
В політичному плані співробітництво з Туреччиною є важливим з огляду на підтримку останньою суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема в питанні Криму. Безумовно, тут Туреччина має свої резони, в першу чергу, через нащадків кримських татар, які наразі проживаються в Туреччині та є вагомою електоральною нішею (офіційні дані говорять про 200 тисяч таких громадян, за неофіційною інформацією мова може йти про 5 мільйонів). Але якщо це нам корисно, то початкові мотиви для нас мають вторинне значення.
У військовому плані співпраця з Туреччиною як країною членом НАТО є важливою з точки зору обміном досвіду, підвищення боєздатності нашої армії. Безумовно, НАТО – це організація, яка починає працювати в ситуації нападу на одного з членів, тому поки покладатись Україні на захист не варто. Проте налагоджувати й поглиблювати двосторонні відносини з членами Альянсу ми зобов’язані, адже розвиваючи такі відносини ми можемо розраховувати на реальну і практичну підтримку конкретної держави, тому чим більше таких контактів у нас буде, тим більше допомоги ми зможемо отримати в ситуації гострої потреби. Особливо цікава Туреччина Україні з огляду на налагодження роботи в рамках військово-промислових комплексів двох держав, зокрема в напрямі спільного виробництва бойових безпілотників. Також перспективним для нас є зацікавленість Туреччини у літаках «Антонов».
В економічному плані справді прогресивним кроком стане підписання між двома країнами Угоди про вільну торгівлю, яка також була предметом перемовин між главами держав. Особливих перепон тут немає, але оскільки Україна і Туреччина є потужними сільськогосподарськими державами, то цей сектор потребує ґрунтовної роботи та значної кількості погоджених позицій для забезпечення двосторонньої вигоди. Також Туреччина цікава як країна, з якої ми можемо залучати інвесторів і для інфраструктурних проектів, і банківського сектору, і суднобудування, і у галузі зв’язку, й приватизації тощо. Перспективною для нас є і розвиток співпраці в енергетичному секторі, адже нещодавно у Чорному морі Туреччиною були підтверджені значні газові запаси, а це може змінити баланс сил у регіоні. На цьому також наголошував увагу Володимир Зеленський під час зустрічі.
Безумовно, коли ми говоримо про міжнародні відносини, ми маємо розуміти, що це місце виключно прагматичних кроків, коли кожна зі сторін прагне максимізувати свою вигоду. У ситуації розвитку відносин з Туреччиною ми можемо отримати обопільну вигоду і цим однозначно треба скористатись. З огляду на останню зустріч Президента України Володимира Зеленського та Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, в української влади таке розуміння є, і це добре. Тепер головне не зупинятись на рамкових угодах, а переходити на предметний рівень домовленостей.
Новини партнерів
Інші матеріали автора
Новини