Рубрики
МЕНЮ
0
Народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування
Маріуполець від народження і назавжди
Таємне масове поховання загальною площею 239 гектарів. Це були неугодні більшовицькій владі українці, поляки, литовці, естонці, латвійці та навіть росіяни – політичні жертви сталінського режиму. «Биківнянські могили» сьогодні – це найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій 1937–1941 років.
Радянська влада дуже довго не визнавала, що закатовані люди – справа рук її ж самої. Висновки трьох державних комісій 1945, 1971, 1987 років свідчили про те, що у Биківні поховані “жертви фашизму”. При цьому в ході діяльності останньої комісії було знищено багато документів. Лише четверта комісія у липні 1989 року оголосила, що у Биківні поховані жертви сталінських політичних репресій, розстріляних у київських в'язницях НКВС УРСР.
Вже за часів Незалежної України факти та кількість людей, страчених у 1937–1941 роках, стали доступні суспільству. У 2009-му співробітниками СБУ за документами було встановлено прізвища 14 191 особи. На сьогодні науковці Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» нарахували імена понад 18 500 осіб, розстріляних та похованих на цій ділянці. Припускають, що у Биківнянському лісі може покоїтись від 50 до 100 тис. репресованих комуністичною владою.
Кількість вражає. Окрім того, зрозуміло, що потрапляли у вириті могили не лише завзяті противники радянської влади. Таких насправді було не так вже й багато. Через жорна НКВС проходили всі, хто хоч якимось чином демонстрував іншу точку зору чи взагалі з якихось особистих мотивів не подобався співробітнику НКВС. Адже розстріли відбувалися без суду та слідства.
В 2017 році на території України зафіксовано 18 місць масових поховань жертв сталінських репресій. Майже всі вони старанно приховувались: бетонувалися, відводилися під будівництва або видавалися за кладовища померлих від тифу чи інших інфекційних хвороб. Так, наприклад, у Хмельницькому на такому місці побудували Центральний універмаг, у Вінниці - парк культури та відпочинку. Так і проситься сюди додати приклад Маріуполя та маріупольського драмтеатру, де, фактично, на кістках людей російська влада «відбудовує» російське мистецтво.
Україна поки ніколи не подавала жодних претензій до росії як до наступниці срср з приводу жертв політрепресій. Та й ми самі ще знаходимось на шляху визнання того факту, що радянська влада та період комунізму на території України – це, по факту, окупація. А кількість постраждалих від неї українців можна сміливо множити в рази від офіційної цифри. Адже на прямому вбивстві наслідки не закінчувалися. Страждали не тільки самі «вороги народу», але й їхні родини.
Сам термін «ворог народу» був вписаним у Конституцію 1936 року. В статті 131 «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей примусово переселяли у внутрішні області срср.
Зараз російські депутати пропонують повернути сам термін та закликають до «сталінських репресій», аби була як вони кажуть «дисципліна». І, відверто кажучи, якби частина України не перебувала зараз під окупацією, нам було б наплювати на ці закиди. Але політичний режим путінської росії відтворює найжахливіші сторінки історії срср як на своїй землі, так сьогодні і на певних територіях Україні. росія продовжує практику геноциду, політичних репресій, терору та голодомору.
З початку військової агресії росії проти України, сотні українців було заарештовано з «обвинуваченнями» за різними статтями. Тисячі Українців було вивезено з тимчасово окупованих територій, примусово переміщені та заслані у найвіддаленіші куточки рф. Бо вони - “неугодні владі”. І якщо в когось із ваших закордонних друзів ще залишається питання, проти чого ми боремось на своїй землі, то дайте йому прочитати цей матеріал. Дайте можливість осягнути масштаб. Поки самі ми кожного дня збираємось із силами та продовжуємо протистояння. До повного знищення ворога. До остаточного прийняття нас у Європейську родину, де інші цінності та пріоритети.
Новини партнерів
Інші матеріали автора
Новини