Олексій Голобуцький: Великі торги Україною

"Associated Press": «Представники адміністрації президента Джо Байдена припускають, що США будуть тиснути на Україну, щоб вона офіційно надала певну автономію окупованим територіям сходу».
--
Цю тему почали піднімати в багатьох кабінетах. Так, для США це зменшення головного болю з Україною. Для Росії це дозвіл на приєднання «ЛДНР» до Союзної держави. До речі, Білий дім взагалі врахував такий аспект ситуації, як понад мільйон паспортів РФ в «донбаситів» (тобто, десь половина населення територій, довкола яких йде торг)? Як оформлювати юридично «певну автономію» окупованим територіям з іноземним населенням?

Ідея взагалі становить собою просто цілий конгломерат правових колізій, з якого боку не підійди. Скажімо, влада України могла би спокуситись знайомим форматом референдуму «спитати в 25 областей, чи згодні вони надати політичну автономію ОРДЛО» — але це суперечить Конституції, бо питання стосується територій. Крім того, це з певної точки зору зміна державного устрою, бо в нас унітарна держава.

Плюс сама концепція «питати в більшої частини громадян, чи готові вони відселити наокремо меншу частину таких же громадян» (якщо не брати до уваги паспорти РФ, а вважати мешканців ОРДЛО за умовчанням «такими ж громадянами України») — це якийсь апартеїд і правовий абсурд. Хоча якщо це передбачатиме скасування соціальних зобов'язань держави щодо відокремлених, а також припинення закриття їхніх боргів (зокрема за комуналку) — то це навіть вигідно.

До речі, якщо вже вести мову про правові наслідки, то для України «надання певної автономії» ОРДЛО — це визнання окупації законною. Фактично, визнання окупаційних режимів легітимними структурами, повноцінними державами (бо надання певної автономії" потребує для початку окреслення конкретної території автономії, тобто, визнання кордонів "донбаських держав"). І в результаті визнання фактичної анексії не тільки Криму, але й Донбасу.

Тобто, цим рішенням Україна офіційно погодиться на втрату 7% територій. Так, це і нам зменшить поточні проблеми та витрати (якщо не знайдеться якийсь умовний "сівохо", який навісить на Україну соціальні видатки іншої, фактично, країни). Але збільшить проблеми в перспективі.

Хоча, звісно, варіант можна розглядати. Але головне питання: а що ми за це отримаємо? Причому це має бути щось рівнозначне відмові від своїх територій на кілька десятиліть.

Наприклад, вступ (а не ПДЧ) до НАТО. Зброя, військові бази з належним контингентом — тобто, повне убезпечення від подальшого наступу Росії. При тому "вступ до ЄС" не може бути еквівалентною заміною, бо не гарантує військовий захист і збереження державного суверенітету. Але...
--
"Associated Press": "Високопосадовці Держдепартаменту заявили Україні, що членство в НАТО "навряд чи буде схвалено найближчим десятиліттям", розповіла AP на умовах анонімності людина, ознайомлена з приватними переговорами української та американської сторін.
--
Тобто, по факту Байден вмовлятиме Україну відмовитись від частини території без жодних перспектив захистити решту територій і в цілому державний суверенітет від подальшої збройної агресії Росії. По факту на перспективу це вмовляння президента держави ліквідувати цю державу просто так, ні заради чого. Сумнівний старт і задачі для переговорів.

Але якщо ми настільки проблемні для НАТО, є ще варіанти. Наприклад, реструктуризація державного боргу і списання як мінімум частини його (а краще всього чи хоча би майже всього) — не забуваємо, що тут в нас тотальний провал і гроші навіть для обслуговування боргу, не те що погашення відсутні.

Відмовитись на кілька десятиліть чи півстоліття від частини територій, щоб врятувати основну частину держави від боргової ями і дефолту — ну, теоретично можливий розмін.

Так, це дуже масштабні і амбітні вимоги. Але масштаб (і віддаленість від реальних можливостей) приблизно такі ж, як у пропозицій "визнати автономію"="визнати терористичні утворення державами". Тобто, учасникам діалогу буде від чого "здалеку" починати торги. Сильно "здалеку".

Проте, на жаль, у владі України зараз немає посадовців з відповідними повноваженнями, котрі потягнули би такий масштаб торгу: на десятиліття і десятки мільярдів. А стартові позиції США в торгах в такому випадку викликають серйозне занепокоєння.

Тому ліпше взагалі не втягуватись в цей процес — не витягнемо, і нас витягувати не буде кому.