Алексей Буряченко: НАБУ як "п'яте колесо у возі". Аудит для МВФ

Міркування щодо допису Олега Постернака  стосовно негативної оцінки роботи НАБУ комісією міжнародних експертів (для МВФ),. Допис Олега, точно заслуговує нашої уваги. І я усвідомлюю, що він проводив розбір скоріше через політтехнологічно-репутаційну призму, в якій він має достатню експертизу, але залишились певні питання інституційного змісту в роботі НАБУ, які залишилися не розкритими і пройти повз, які нічого не сказавши, просто не можливо. 

Аналізуючи, я буду роботи акценти навіть не на зміст звіту міжнародних експертів про роботу НАБУ, про який писав Олег, а на тих питаннях, які в роботі НАБУ до сих пір залишаються без відповіді, а відповіді ці дуже потрібні.

1. Отже, стосовно "зливів" в НАБУ було сказано достатньо, а от питання штату, фінансового забезпечення та навантаження на працівників, буде не лишнім закріпити усвідомлення поточного стану речей. Тут не потрібно навіть читати звіт аудиту міжнародних експертів, а вистачить щорічних публічних звітів самого НАБУ.  І якщо зробити навіть побіжний аналіз, стає очевидним, що ефективність НАБУ "кульгає на обидві ноги".

Роблячи порівняння у навантаженні на одного слідчого, наприклад НАБУ та Державне бюро розслідувань, стає очевидним, що це навантаження в середньому на працівників ДБР у 8 разів більше, а на останніх іще покладено відповідальність за величезним масивом роботи пов’язаним із СЗЧ... Якщо порівнювати із Служба безпеки України, хоча до повномасштабки і до них було дуже багато питань, НАБУ виглядає абсолютно аморфно, оскільки не роблять акценту на секторі безпеки та оборони, хоча це частково і у їх підслідності, особливо ТОП-злочини. Та і розробка, та активне застосування безпілотників СБУ та ГРУ, також додатково демонструють їх налаштування на найголовніший для нас усіх результат - перемогу над ворогом! А НАБУ, нажаль, загрузло у внутрішніх протиріччях і публічних скандалах.

1.2 При цьому у НАБУ постійно збільшується штат.

"Штат НАБУ постійно зростає. Так, лише 2024–2026 рр. має додаватися на 100 співробітників на рік. Не дивно, що держава витрачає на НАБУ набагато більше коштів, ніж отримує внаслідок розслідувань Бюро.

За публічними даними, у 2024 році з державного бюджету витрачено на утримання НАБУ 1,9 млрд грн, тоді як діяльність Бюро призвела до повернення від корупціонерів аж… 823 млн. грн. Тобто витрачено у 2,2 рази більше, ніж повернуто державі!" - пише Олег Постернак. 

2. Але для мене навіть більш показовим є те, що саме створення НАБУ, свого часу, від нас вимагали в МВФ, шантажуючи не виданням чергового кредитного траншу. А те, що першу скрипку в роботі МВФ відіграють саме США, сподіваюсь не для кого не є секретом... Отож, абсолютно штучна інституція, яка навіть не є правоохоронним органом, а просто ЦОВкою, була насильно інтегрована у нашу правоохоронну систему і з часом стала просто "п'ятим колесом у возі". Адже, коли було створено Державне бюро розслідувань, як об'єднуючий та єдиний правоохоронний орган досудового розслідування (дізнання і досудового слідства), необхідність у НАБУ просто відпала. 

І зрозуміло, що кліше створення НАБУ було взяте і нам успішно нав'язане у "країн що розвиваються". Оскільки там просто не існувало дієвої та комплексної правоохоронної системи і потрібен був хоч один силовий орган, який буде боротися з ТОП-корупцією і по-суті бути підзвітним тим зовнішнім гравцям, які його і нав'язали, для збереження їх впливу та інвестицій... Але ми ж не настільки тотально-корупційна «бананова» країна, особливо зараз, під час війни, що існуванням НАБУ ми по-суті констатуємо перед зовнішніми партнерами, що абсолютно всі інші елементи нашої правоохоронної системи є тотально недієвими!

Як на мене, це, мабуть, основна інституційна помилка, яку потрібно виправляти. 

І перед висновком знову наведу цитату Олега, хоча, визнаю, що вона все ж, можливо, занадто "правдорубна": "Після діагнозу, озвученого навіть лояльними міжнародниками та підкріпленого українськими медіа, неможливо далі робити вигляд, що НАБУ потребує лише «реформ». НАБУ — це інституційна помилка, яку неможливо виправити жодними косметичними реформами. Бюро має бути розпущене, а не реформоване."

Висновок: Після війни ми уже маємо вийти з перезавантаженою ЄДИНОЮ та ЗБАЛАНСОВАНОЮ правоохоронною системою, очищеною від агентурного російського впливу та інших зовнішніх гравців.

Ця єдина система має абсолютно чітко синхронізуватись між собою по повноваженнях і не допускати їх перехрещення, оскільки це завжди основа для маніпуляцій та корупції. А наші іноземні партнери мають чітко усвідомлювати, що наша правоохоронна система буде діяти ВИКЛЮЧНО в інтересах України, а не будь-яких зовнішніх акторів, і ті інвестиції, які вони сюди вкладуть будуть надійно захищені, як силовиками, так і судом від будь-яких посягань у виключно законний спосіб!

P.S. І звертаю увагу, що у цьому дописі я умисно уникаю будь-якої критики персоналій роблячи акцент саме на інституційних колізіях та викликах. Оскільки я особисто знаю дуже патріотично налаштованих детективів НАБУ, які чесно та відповідально намагаються виконувати свою роботу. Але без інституційних змін і гармонізації українського законодавства, яке регулює діяльність правоохоронних органів, навіть найбільш патріотично налаштованому правоохоронцю, скоріш за все, буде дуже важко, а можливо і неможливо, досягнути якогось значущого для держави та суспільства результату.

Внутрішнє зіткнення інтересів, повноважень та пріоритетів завжди буде вносити свої деструктивні корективи і не давати можливості патріотично налаштованим людям у різних силових структурах досягти спільного знаменнику. Думаю, що для всіх очевидно хто основний заінтересант такої внутрішньої розсинхронізації — це олігархи, яким в такому форматі, набагато легше здійснювати свій вплив і росія, по тим же причинам. Маємо усвідомлювати, що не завжди те на чому наполягають наші західні партнери, навіть з найкращих міркувань, є доречним і дієвим в Україні, в сучасних реаліях. 

P.S.P.S. Але є і інший варіант — залишити усе як є, зберегти status quo. І це також той варіант, який кожен досвідчений аналітик «залишає на столі». Оскільки, побудова та налаштування дієвої та збалансованої правоохоронної системи є комплексним та дуже не простим викликом. І тут залучення чергових іноземних грантів, створення нескінченних «рад доброчесності» чи переатестацій із залученням громадських діячів та іноземних експертів, як це було в Офіс Генерального прокурора, точно буде не достатньо!

Потрібна робота наукових спільнот, Національна академія наук України, кращих аналітиків та фахівців у своїх галузях, які б змогли синтезувати та адаптувати найкращий іноземний досвід, виділивши найкраще і найдієвіше, створивши оновлену конструктивно-унікальну модель для сучасних реалій, а не реалізуючи чергове «технічне завдання» з якимось неадаптованим кліше з «країн, що розвиваються». А проведення тренінгів заради тренінгів, давайте залишимо в минулому, як страшний сон...

Але, ще раз підкреслюю, якщо ми чітко усвідомлюємо, що провести ті дії, які я описую вище ми не в силах, тоді потрібно залишати і НАБУ, і усе як є... Оскільки, як відомо - «хороше ворог кращого», але це точно не означає, що до цього кращого не потрібно прагнути!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Джерело: https://www.facebook.com/share/p/1BwTv78mrZ/