Gavrylechko Yuriy: Тепло всупереч: як український бізнес зігрів Київ у найважчу зиму

Незабаром весна замінить зиму і принесе нову надію. Але сьогодні варто згадати те, як столиця пережила цю зими та за рахунок яких зусиль. Бо, на жаль, випробування киян (і не лише їх) на міцність та витривалість – не завершено. Війна – продовжується. Але той досвід, який отримали за останні місяці, гідний того, щоб пам’ятати.

Зима 2025–2026 року стала безпрецедентним випробуванням для Києва та всієї України. 9 січня 2026 року Росія завдала одного з найпотужніших ударів по тепловій інфраструктурі столиці: під обстріл потрапили ТЕЦ-4, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 та кілька місцевих котелень. Понад сім тисяч багатоквартирних будинків одночасно залишилися без опалення на фоні аномальних морозів. Вперше в новітній історії України ДСНС розгортала наметові пункти обігріву з буржуйками просто у дворах жилих кварталів.

Але саме в цей момент поруч з людьми опинився бізнес. І його історія стала історією сучасного Києва. Історію того, що соціальна відповідальність має матеріальне наповнення.

Коли бізнес-інфраструктура працює не лише на заробіток

Показовим прикладом того, як комерційна компанія може в лічені дні перетворитися на соціальну інфраструктуру, стала мережа Rozetka. Ще до загострення кризи понад сотня магазинів мережі по всій країні були обладнані генераторами та Starlink. Коли у місті зникло світло й тепло, люди потягнулися туди не за покупками. Співвласник компанії Владислав Чечоткін описав те, що відбувалося: Rozetka стала місцем обігріву, взаємопідтримки, зарядки гаджетів – простором, звідки можна було подзвонити рідним і зробити донат на ЗСУ. «Сьогодні Rozetka щось значно більше, ніж магазини», – написав він. Це не маркетингова фраза: за нею стоять тисячі людей, які прийшли у тепло, коли вдома його не залишилося.

 «Нова пошта» зробила крок, який зазвичай не вписується у бізнес-логіку: з 31 січня 2026 року десять відділень у Києві – рівномірно на обох берегах Дніпра – перейшли на цілодобовий режим роботи. Офіційно причина формулювалася як «підтримка мешканців столиці в умовах можливих перебоїв з електропостачанням». Фактично відділення перетворилися на повноцінні пункти обігріву: тут можна було зігрітися, скористатися Wi-Fi, зарядити будь-який гаджет, зняти готівку без комісії і навіть провести медичні процедури, що потребують електрики, – наприклад, з небулайзером. Рішення ухвалили оперативно, без зайвих оголошень – просто тому, що ситуація вимагала діяти.

Чашка чаю як символ незламності

Поки великі компанії відкривали двері своїх приміщень, виробничі підприємства робили те, що вміють найкраще. Торгова марка «Мономах» – один із провідних українських виробників чаю, фабрика якого продовжувала працювати навіть під час обстрілів, – долучилася до підтримки Пунктів незламності на Київщині. Для п'яти пунктів у Броварах компанія передала 25 000 порцій чорного цейлонського чаю. На перший погляд – скромна деталь. Насправді – символ, що має вагу.

Волонтери, які допомагали перетворити матеріальну допомогу компаній на постійно діючий сервіс,  зазначають, що люди приходять зігрітися, випити чаю і просто поспілкуватися – і що в пункті є тепло та інтернет, усе працює. Водночас вони наголошували, що найважче – це коли без світла й опалення люди сидять три-чотири доби поспіль, і саме тут вони можуть отримати гарячий напій і хоч ненадовго повернути собі відчуття нормального життя. Менеджер з маркетингу «Мономаху» Клавдія Моргун, своєю чергою, підкреслила, що компанія відчуває себе частиною української громади – і саме тому передає чай броварським пунктам, аби мешканці міста мали змогу зігрітися в холоди.

Вражаючий масштаб та нова системна рівновага в громаді

За всім цим стояла і структурована гуманітарна робота і не лише самого бізнесу. Так, наприклад, Український Червоний Хрест, починаючи з 9 січня 2026 року, протягом п'яти безперервних тижнів підтримував роботу понад ста теплопунктів ДСНС у Києві, паралельно розгортаючи власні пункти обігріву. Тут можна було зігрітися, отримати гарячі страви та напої, зарядити гаджети. За цей час допомогою скористалися понад 250 тисяч осіб – цифра, яка говорить сама за себе. Додатково організація підтримувала роботу сорока польових кухонь ДСНС і налагодила адресну доставку їжі для маломобільних і самотніх людей, які фізично не могли дістатися до пунктів обігріву. А по всій країні Червоний Хрест передав 560 генераторів загальною потужністю понад дев'ять мегават для підтримки об'єктів критичної інфраструктури та соціальних установ.

Загалом у Києві цієї зими функціонувало понад 1300 Пунктів незламності та пунктів обігріву. Близько двохсот із них – майданчики торговельних мереж, які самостійно облаштували простір для людей. Міська влада наголошувала: «Крім розгорнутих міськими та державними структурами пунктів незламності, пункти обігріву й підзарядки облаштовує на своїх майданчиках соціально відповідальний бізнес».

Саме так і складається нова рівновага воєнного часу: держава створює системну інфраструктуру, волонтери заповнюють її людьми та серцем, а бізнес – і великий, і малий – привносить те, що в нього є: приміщення з теплом і генератором, тисячі пакетів чаю, цілодобово відчинені двері. Кожен робить те, що вміє. І разом це працює.

Зима відступила. Але урок, який вона залишила, нікуди не дівся: стійкість країни будується не лише на лінії фронту – вона будується щодня у броварських пунктах обігріву, у київських відділеннях пошти і в магазинах, які перестали бути просто магазинами.