Gavrylechko Yuriy: Дешеве навчання = бідна відстала держава

Черговий гучний скандал під гаслами «розслідування нецільової витрати бюджетних коштів на підготовку фахівців у ЗВО» починає, як сніжна куля, збільшуватися через емоції. Але акценту на емоції – це завжди про маніпуляцію, що має приховати реальну проблему. Наразі – проблему у фінансуванні підготовки кадрів в системі вищої освіти.

Наша освіта – чи не найдешевша у світі. Не «безкоштовна», а найдешевша. В цифрах це виглядає так:

• - Обсяг підготовки в годинах: навчальне навантаження студента за чотири роки бакалаврату в Україні зазвичай становить 240 кредитів ЄКТС (Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система), що відповідає 60 кредитам на рік. Один кредит ЄКТС дорівнює 30 академічним годинам, тому загальний обсяг становить 7200 годин;
•  
• - Видатки з Державного бюджету на підготовку 1 студента на рік складають близько 49 000 грн на рік, тобто 196 000 грн за 4 роки;
•  
• - Відповідно, маємо вартість 1 години навчання у 196 000/7200 годин = 27,2 грн!!!

Ще раз: 1 година навчання студента вартує 27,2 грн! 

Здавалось би, ну й що з того? А ось що. В тому ж Державному бюджеті, про який я вже згадував,  закладений такий державний стандарт як «мінімальна погодинна оплата праці», яка в Україні з 1 січня 2026 року встановлена на рівні 52 грн/год! Тобто видатки на фінансування освіти становлять величину в 2 рази меншу, ніж мінімальна погодинна оплата праці. 

Й що з того, викладачів ж бо більше, ніж студентів, можуть мені відповісти… Так, викладачів менше, проте й вартість навчання студента складається не лише й не стільки з оплати праці викладачів! На скільки менше? Загалом в останні роки до ЗВО поступає десь 180 000 абітурієнтів. Тобто 4 курси це 720 000 студентів… викладачів менше десь разів в 8 (точних даних немає, але можна екстраполювати через потребу у викладанні щонайменше 15 дисциплін на рік по 4 кредити ЄКТС (насправді предметів більше). Тобто, за умов, що кожен з викладачів ЗВО отримає нараховану ЗП в 2 мінімальних,  тоді на оренду приміщень, оплату комуналки, обладнання для навчання, оплату інтернету, забезпечення комп’ютерами тощо залишиться така сама сума, як і на ЗП, або… 17,625 млрд грн. 

Багато? Ню… На початок 2025 року в Україні налічувалось 625 закладів, що здійснюють підготовку за освітніми програмами вищої освіти. Тобто на все вище згадане, якщо враховувати ЗП викладачів трохи більше 16 000 грн кожному закладу дісталось би по 28,2 млн грн на рік, або по 2,35 млн на місяць. Начебто «жити можна». Але… ЗП є трохи вищою і коли ¾ коштів (що дорівнює трьом мінімалкам) пішло б на ЗП, то на все інше ЗВО залишається вже по 1,56 млн на місяць.

Ще раз нагадаю, це за умов, що зп викладача близько 25 000 грн (брутто, нетто – близько 20 000 грн/міс), на оренду приміщень, оплату комуналки, обладнання для навчання, оплату інтернету, забезпечення комп’ютерами тощо залишиться залишається 1,56 млн грн на місяць. 

А зараз спробуйте пофантазувати на тему, як можна ці кошти використати «нецільово»! Ну тобто яку частину з них, якщо левова частка піде на опалення та електрику… 

І… це я ще стипендії на рахував J  Тобто в реальності на комуналку залишається ще менше, як і на обладнання та інші видатки… Так, про якісь відрядження, наукову роботу, друк фахових видань, підготовку навчальних посібників я вже не говорю, бо на це коштів взагалі немає!!!

Можна й інші пропорції скласти. Наприклад, що на підготовку одного бакалавра йде десь 4100 грн на місяць. На ці гроші точно можна опанувати щонайменше з 10ок дисциплін за семестр? Академічний курс десь за 2400 грн?

Про якість освіти – згодом. І це я ще жодного слова про шкільну освіту не написав… там не менш все весело, а навпаки…