Gavrylechko Yuriy: День державної служби: Україні потрібна менша, сильніша і дорожча бюрократія!

Сьогодні одне з найнедооціненіших свят – День державної служби. Зазвичай його або формально вітають, або використовують для чергового витоку суспільного роздратування: «чиновників і так забагато, ще й свято їм». Але саме цей день важливий. Він дає можливість поговорити не про ритуальні подяки і не про побутову ненависть до «кабінетних», а про значно серйозніше питання: якою має бути державна служба в країні, яка хоче вижити, перемогти у війні, відновитися і стати успішною?

Проблема України полягає не в тому, що в нас є бюрократія. Проблема в тому, що вона надмірно численна, перевантажена зайвими функціями, погано мотивована, часто слабко підготовлена, політично залежна і при цьому недостатньо відповідальна. Ми маємо парадокс: держава утримує величезну кількість чиновників, але не отримує адекватної якості управління. Суспільство платить дедалі більше, бізнес витрачає все більше часу на спілкування з державою, громадяни стикаються з адміністративними лабіринтами, а результат часто залишається незадовільним.

За роки незалежності кількість державних службовців і працівників органів місцевого самоврядування в Україні зросла більш ніж у десять разів. Ще стрімкіше зросла кількість процедур, погоджень, звітів, довідок, реєстрів, перевірок та внутрішніх інструкцій, які здебільшого потрібні лише самій системі. Держава створила величезний бюрократичний апарат, значна частина якого займається не виробленням публічної цінності, а самовідтворенням.

Водночас за ті самі 35 років населення України скоротилося майже вдвічі, а частка держави в економіці порівняно з радянською спадщиною зменшилася в рази. Формально держава управляє значно меншою кількістю активів, підприємств і ресурсів. Однак податкове та адміністративне навантаження на тих, хто залишився працювати і створювати додану вартість, не зменшилося. Воно зросло.

Саме тому День державної служби – це привід сказати неприємну, але чесну річ: для якісної роботи державну службу потрібно кардинально зменшити – кількість чиновників щонайменше вдесятеро, а кількість функцій і процедур – щонайменше вдвадцятеро.

При цьому важливо не спрощувати думку до примітивного гасла «звільнити всіх». Це не анархістська позиція, а навпаки – захист справжньої, професійної державної служби.

Без сильної національної бюрократії не існує жодної успішної держави. Немає Франції без її адміністративної школи, Німеччини – без дисциплінованої правової бюрократії, Сінгапуру – без високопрофесійної та добре оплачуваної державної служби, Японії, Південної Кореї чи Великої Британії – без традиції професіоналізму та інституційної пам’яті.

Держава – це не лише прапор і гімн. Це тисячі щоденних рішень: як видати дозвіл, як закупити ліки, як побудувати дорогу, як організувати евакуацію, як зібрати податки, як забезпечити роботу школи, лікарні чи логістику для армії. Усе це робить бюрократія. І якщо вона слабка – слабкою стає вся держава.

Тому питання не в тому, чи потрібні чиновники. Вони потрібні. Питання в тому, які саме чиновники, скільки їх має бути, що вони робитимуть, скільки коштуватиме їхня робота і яку відповідальність вони нестимуть.

Підготовка якісного державного службовця – це складний, тривалий і дорогий процес. Хороший чиновник не з’являється після короткого тренінгу чи призначення «по блату». Він має володіти знаннями права, економіки, бюджетного процесу, публічної етики, управління ризиками та антикорупційних стандартів. Він має мати інституційну пам’ять і чітко відрізняти державний інтерес від політичної кон’юнктури.

Тому освіта і підготовка державних службовців мають бути якісними і дорогими. Дешева підготовка дає дешеве управління, а дешеве управління в підсумку обходиться суспільству найдорожче – через помилки, корупцію, провалені реформи та втрачену довіру.

Державна служба – це не тимчасова зупинка між бізнесом і політикою, не запасний аеродром для партійних активістів і не місце, де можна «пересидіти». Це фах і покликання. Вона вимагає особливої мотивації: не максимізації особистого прибутку, а максимізації публічного результату в межах наданого бюджету і повноважень. Тому умови роботи мають бути гідними: висока зарплата, соціальний захист, чітка кар’єрна перспектива, постійне навчання. Але водночас – висока і невідворотна відповідальність за рішення, бездіяльність, помилки та зловживання.

Реальна боротьба з корупцією починається не з гасел, а зі створення системи, в якій бути корупціонером невигідно, небезпечно і складно. Це означає достатню зарплату, мінімальну дискрецію, цифрові та прозорі процедури, неминучий контроль і невідворотне покарання.

Корупція – це не лише моральна вада. Це конструкція можливостей, яку створює сама система.

Окремо варто розвіяти популярну ілюзію: «хороший бізнесмен буде хорошим чиновником». Ні. Це різні професії з різною логікою. Бізнесмен максимізує прибуток. Чиновник має максимізувати якість публічних послуг за фіксований бюджет. Підміна цих логік майже завжди закінчується погано.

Найважливіші умови мотивації державного службовця – це аполітичність, фаховість і здоровий кар’єризм. Без них бюрократія швидко перетворюється на інструмент політичних патронів або корупційних схем.

Тому справжня реформа державної служби має бути радикальною, але водночас поважною до самої ідеї професійної бюрократії. Треба різко скоротити кількість посад, функцій і процедур. Але тих, хто залишиться, потрібно значно краще готувати, оплачувати і контролювати.

Менше чиновників – не означає слабша держава. Навпаки. Менше випадкових людей, менше зайвих функцій і менше адміністративної імітації – це запорука сильної держави.

Сильна держава – це не та, яка втручається в усе. Це та, яка чітко знає, що саме вона має робити, робить це професійно і не заважає суспільству там, де воно може діяти самостійно.

Тому День державної служби варто відзначати не лише привітаннями, а чесною розмовою про те, якою має бути українська бюрократія: меншою, дорожчою, фаховішою, аполітичною, кар’єрною, цифровою і відповідальною. Бо бідна, роздута, принижена і політизована бюрократія не здатна побудувати сильну державу. А якісна – здатна.