Сергій Магера: Терор проти атомників ЗАЕС: як зникає безпека разом із людьми

Останнього з них, Руслана Лаврика, засудили до 16 років ув’язнення менше двох тижнів тому. Інженеру радіо й телебачення інкримінували «перерахунок коштів ЗСУ» та «передачу інформації» – стандартний набір фейкових звинувачень, що вибиваються катуваннями. Після тривалого полону в Руслана серйозні проблеми зі здоров’ям, він потребує госпіталізації.

З моменту окупації в березні 2022 року російські силовики чинять системний тиск на персонал ЗАЕС: викрадення, катування, залякування, примус до «лояльності». Тих, хто відмовляється співпрацювати, карають репресіями. Відомі навіть випадки зникнень безвісти й смертей унаслідок катувань. 

Працівників засуджують до понад 10, а то й 25 років позбавлення волі за сфабрикованими статтями про «тероризм» чи «шпигунство» й утримують у найжорстокіших в’язницях і таборах рф. Хоча їхня єдина «провина»: вони не пішли на співпрацю з ворогом і залишилися вірними Україні та професійним стандартам ядерної безпеки.

Без українських фахівців і законного управління ЗАЕС – це постійний ризик ядерної катастрофи на найбільшій в Європі АЕС. Лише кілька днів тому станція вийшла з чергового, найдовшого блекауту, що тривав близько місяця. Увесь цей період безпека найбільшої в Європі атомної станції підтримувалася лише аварійними дизель-генераторами, що не призначені для такого довготривалого навантаження. Ризики для ядерної та радіаційної безпеки були безпрецедентними – не лише для України, а й для всієї Європи. І, більш ніж впевнений, що він знову повториться. Росія свідомо наражає на небезпеку мільйони людей. 

Терор проти персоналу на ядерному об’єкті – це свідоме створення ризиків для всієї Європи. Нам вкрай потрібна підтримка міжнародної спільноти: необхідні тиск і негайні рішучі кроки для повернення Запорізької атомної станції під повний контроль України та звільнення всіх бранців, яких окупанти взяли в полон на ядерних об’єктах України – не тільки ЗАЕС, а й ЧАЕС.