Сергій Магера: Ядерний шантаж: загроза без кордонів

Масовані удари по портах, транспортній та енергетичній інфраструктурі напередодні зими свідчать про спробу зруйнувати не лише оборонний потенціал держави, а й її економічну стійкість. Паралельно фіксуються численні випадки застосування російськими військами хімічних речовин на полі бою. І водночас нікуди не зникла ще одна загроза, наслідки якої можуть вийти далеко за межі України, - ядерна.

Ми вже неодноразово переконувалися, що для росії атомна енергетика стала ще одним інструментом війни. Найбільша атомна електростанція Європи - Запорізька АЕС - понад чотири роки перебуває під окупацією. Вперше в історії людства ядерний об'єкт використовується як військова база. А удар російського безпілотника по захисному конфайнменту четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС вкотре продемонстрував: навіть об'єкти, покликані стримувати наслідки найбільшої техногенної катастрофи в історії, не є недоторканими для держави-агресора. 

Саме тому сьогодні, у річницю атомного бомбардування Хіросіми, варто згадати урок, який людство отримало 81 рік тому. 6 серпня 1945 року одна атомна бомба забрала життя близько 140 тисяч людей лише до кінця того року. Десятки тисяч тих, хто вижив, потім ще багато років боролися з наслідками опромінення, онкологічними захворюваннями та іншими невиліковними хворобами. Хіросіма назавжди довела: у ядерної зброї не існує поняття “локальної катастрофи”.

Для України ця історія має особливе значення. Після розпаду СРСР наша держава добровільно відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу у світі, зробивши вибір на користь міжнародної безпеки. Натомість росія, яка була одним із гарантів української безпеки, перетворила ядерний фактор на інструмент політичного шантажу. Сьогодні у світі залишається понад 12 тисяч ядерних боєзарядів, а науковці попереджають: навіть обмежене застосування ядерної зброї може спричинити глобальні кліматичні зміни, різке скорочення врожаїв і голод для сотень мільйонів людей.

Лікарі ще десятиліття тому сформулювали просту істину: наслідки ядерної війни неможливо подолати силами медицини. Єдиний спосіб захистити людей - не допустити ту саму війну. Отже, боротьба з ядерним шантажем, звільнення Запорізької АЕС, гарантування безпеки Чорнобильської зони та недопущення використання атомної інфраструктури як інструмента війни - це питання не лише української безпеки. Це питання безпеки всієї Європи і всього світу.