Павло Шандра: Влада воює не там? Чому Зеленський бачить у Порошенку ворога, а не союзника

Коли ми досягли дна, знизу постукали…

Українська влада продовжує боротися з лідером української опозиції, п’ятим президентом України Петром Порошенком. На жаль, влада забула, що Україна перебуває у стані війни з російськими окупантами, і замість зовнішніх загроз почала шукати ворогів усередині країни, забувши, що політичні потрясіння Україна просто не витримає.

Очевидно, що команда президента Зеленського усвідомила, що далі затягувати з виборами не можна, і умовою співпраці із Заходом після закінчення війни стане їхнє проведення. Завдання влади гранично просте: якнайшвидше оголосити вибори, щоб ніхто не встиг до них підготуватися.

Попутно необхідно знищити будь-яку незалежну опозицію, запропонувавши суспільству кандидатів-спойлерів як на президентських, так і на парламентських виборах.

Попри те, що Порошенко офіційно не висловлював бажання знову балотуватися у президенти і попри його відносно невисокий рейтинг, влада боїться, що за певних умов Порошенко може стати головою парламенту і, відповідно, тимчасовим виконувачем обов’язків президента України, якщо партнери поставлять таку умову перед Україною.

Таким чином, участь у президентських виборах з позиції виконувача обов’язків президента дає, на думку Офісу президента, Порошенкові шанси на перемогу.

Чим страшніша брехня, тим швидше в неї повірять.

На жаль, але заповіти Геббельса працюють, і втомлений від війни президент Зеленський явно бачить у Порошенку не просто свого опонента, а свого ворога, вочевидь, побоюючись, що цього разу саме Порошенко стане вироком для президента Зеленського.

Іншою причиною переслідування Порошенка є існування системної опозиції в його особі. Він не лише має необхідні фінансові ресурси, але й володіє політичною силою і репутацією на Заході.

І тут може виникнути питання: «Чому лише зараз команда президента Зеленського активізувала переслідування Порошенка?»

Відповідь лежить не лише у площині наближення завершення війни, а й у зміні адміністрації у Білому домі.

Очевидно, команда Зеленського спробує використати ту саму карту, яку Байден застосовував щодо Порошенка у справі тиску на генпрокурора Шокіна, щоб показати, що Порошенко є ставлеником демократів в Україні.

З огляду на гостру реакцію Трампа на демократів, команда Зеленського розраховує, що ця схема може спрацювати.

Нашвидкуруч сфабрикована справа про фінансування агресором виборчої кампанії Порошенка зшита білими нитками.

Очевидно, що це спроба звинуватити Порошенка у тому, що саме він був кандидатом російських окупантів на виборах 2019 року і мав здати Україну агресору.

Але щось пішло не за планом, і виборці проголосували за «українського героя», президента Володимира Зеленського, який урятував Україну від російської окупації.

Через шість років неможливо продовжувати списувати всі свої проблеми на попередника.

Безперечно, Петро Порошенко зробив багато помилок. Саме ці помилки зрештою і призвели до перемоги Володимира Зеленського.

Але всі п’ять років свого президентства Порошенко зміцнював обороноздатність України, а не будував дороги.

Так, безперечно, він вів діалог із російським диктатором Путіним. Політика і дипломатія не працюють інакше.

Порошенко це зрозумів одразу, ті, хто прийшли йому на зміну, зрозуміли це лише тоді, коли на це вказала адміністрація Трампа.

І це не просто погляд Порошенка. Так вважає радник президента Ердогана з питань зовнішньої політики та безпеки Акіф Чагатай, який вчора в ефірі турецького телеканалу NTV заявив, що під впливом західних політиків був втрачений момент:

• у квітні 2022 року лише 3% української території були предметом переговорів у Стамбулі,

• тепер мова йде вже про 25%.

Західні політики несуть свою частку відповідальності, так само як і диктатор Путін за зрив Стамбульських домовленостей.

Але й на нашій стороні є своя відповідальність.

Як писав Єжи Лєц: «Глупо заперечувати, коли ти цілком упевнений».

Ще раз: зараз не час сипати голову попелом і цькувати опонентів.

Необхідно об’єднатися навколо спільного завдання – виходу з цієї війни на максимально вигідних для України умовах.

Для цього потрібно використовувати всі дипломатичні контакти.

І коли Порошенкові обмежують виїзд і можливість відвідати з’їзд Європейської народної партії – це говорить про те, що національні інтереси України для влади менш важливі, ніж бажання ускладнити життя Порошенкові.

Переслідування Порошенка грає на руку Такеру Карлсону, полковнику Дугласу Макгрегору та багатьом іншим, які намагаються переконати Трампа і американське суспільство, що в Україні встановилася диктатура.

За таких умов не варто розраховувати на підтримку партнерів.

Ніхто не буде терпіти у своїх союзниках державу, де переслідують колишнього президента і вводять санкції проти нього поза судовими процесами.

Такого в цивілізованому суспільстві не буває.

Президент Зеленський дійсно продемонстрував мужність, коли залишився в Україні та очолив спротив диктатору Путіну.

Але у боротьбі з драконом важливо самому не стати драконом.