Алексей Буряченко: Як бачать Україну із США. Корупція та олігархічний вплив -- фактори, що відлякують міжнародних інвесторів

1. Сьогодні прочитав статтю одного науковця та публіциста із США професора Івана Саша Шихана під назвою “Нехай покупець буде обережний, коли справа стосується інвестицій в Україну” (https://www.realclearmarkets.com/articles/2024/03/01/let_the_buyer_beware_when_it_comes_to_investing_in_ukraine_1015247.html), яка досить чітко відображає очима американця, причому досить освіченого, що зараз відбувається в Україні. Переконаний, що кожному буде корисно почитати цю публікацію, незважаючи навіть на те, що автор сприймає ситуацію в Україні виключно через призму публічних джерел, а висновки його іноді, як на мене, носять досить спрощений для широкої аудиторії характер.

Разом з тим, необхідно відзначити, що автор публікації (професор Іван Саша Шихан) дуже високо оцінює ініціативи нашого Президента України Володимира Зеленського по консолідації зусиль як всередині країни так і ззовні, для протистояння російській агресії. І ті реформи, які були ним запроваджені ще до повномасштабного нападу РФ, особливо у сфері боротьби з корупцією та олігархічним впливом, були досить дієвими і з оптимізмом були сприйняті суспільством. Але, в свою чергу відзначає, що навіть під час війни і з величезними ризиками для країни урядовці/високопасовці продовжують свої корупційні дії, хоча уже і не так масово як раніше. “У той час як країна щосили намагається забезпечити достатньо енергії для свого народу, забезпечити свої війська патронами або подбати про втомлених від війни громадян, українські олігархи продовжують безкарно красти, за підтримки та підбурювання урядовців, які набивають свої кишені. Корупція приймає різні форми – змова на торгах у державних закупівельних агентствах, відкати державним чиновникам, підкупи за зрив розслідувань – але одне залишається незмінним: кожен крок уперед супроводжується одним, якщо не двома, кроками назад.”, -- пише професор Іван Саша Шихан.

І дуже прикро, що у статтях західних експертів/науковців/публіцистів Україну продовжують відображати як корумповану країну, яка хоча і “стала на шлях виправлення”, але робить це не системно та не достатньо рішуче, особливо в контексті викорінення олігархічного впливу на владні кабінети. Так, у "конфіденційній, але несекретній" версії довгострокового плану США підкреслюється, що корупція може змусити західних союзників відмовитися від боротьби України з російським вторгненням, і що Київ не може відкладати боротьбу з корупцією, пише Politico (https://www.politico.com/news/2023/10/02/biden-admin-ukraine-strategy-corruption-00119237?utm_source=RSS_Feed&utm_medium=RSS&utm_campaign=RSS_Syndication ).  "Корупція на високому рівні може підірвати довіру української громадськості та іноземних лідерів до уряду воєнного часу", – написано в конфіденційній версії документа. Це більш різкий аналіз, ніж той, який міститься в малопомітній відкритій версії 22-сторінкового документа, яку Держдепартамент США без зайвого галасу розмістив на своєму сайті близько пів року тому. Там стверджують, що українське хабарництво вже давно турбує американських чиновників, проте ця тема була відсунута на другий план після початку війни. Протягом декількох місяців помічники Байдена обмежувалися короткими згадками про корупцію. Вони хотіли продемонструвати солідарність з Києвом і не дати приводу для критики невеликого числа законодавців-республіканців, які виступають проти військової та економічної допомоги США Україні. Через півтора року американські чиновники все частіше піднімають це питання як публічно, так і в приватному порядку. А радник з національної безпеки Джейк Салліван на початку вересня зустрівся з делегацією українських антикорупційних організацій.

Так, з однієї сторони ми бачимо наскільки активніше та ефективніше почали працювати наші правоохоронні органи, оскільки завдання боротьби з корупцією на усіх рівнях наш президент Володимир Зеленський поставив в ключовий пріоритет, на рівні з військовим протистоянням агресору. А з іншої сторони до повного викорінення корупції, а особливо корупційного олігархічного впливу на Уряд та прийняття управлінських рішень, ще досить далеко. Тому і певний скепсис висловлений в Politico про “довіру іноземних лідерів до Уряду воєнного часу” сприймається як досить обґрунтований, на превеликий жаль.

Для контрасту наведу тези зі статті видання WSJ, де наголошується: скандали із закупівлями в Україні ніколи не стосувалися американської допомоги. Інспектори Агентства США з міжнародного розвитку, Державного департаменту та Пентагону завершили 33 перевірки допомоги Україні, ще 72 – у роботі. Жодна із цих перевірок не виявила крадіжок чи зловживань, підкреслюють у WSJ. Видання також пише, що новий міністр оборони Рустем Умєров оголосив про «повне перезавантаження», включно зі «значними кадровими змінами в міністерстві» (https://www.wsj.com/articles/ukraine-corruption-prozorro-war-russia-zhumadilov-defense-ministry-procurement-reznikov-umerov-645e9a51?st=zasjgc2td7cxfgj ).

І це величезний плюс, що розпочалося хоча б точкове перезавантаження Уряду, до якого є величезна кількість питань і у суспільства, і у наших іноземних партнерів, але потрібно продовжувати цей безумовно вірний тренд. Оскільки наслідки, якщо цього не робити, можуть бути катастрофічними і для України, і для кожного із нас. Зусиль одного Президента України Володимира Зеленського та його команди не вистачить щоб тягнути на собі усі неефективні урядові компоненти. Непрацюючі чи зламані гвинтики механізму потрібно просто змінювати.

Продовжуючи цитування зі статті Politico можна відзначити, що наші партнери чудово знають фамілії усіх наших олігархів і їх зони впливу. Так, "Деолігархізація, особливо в енергетичному та гірничодобувному секторах, є основним принципом побудови кращої України", - йдеться у відкритій частині документа Держдепартаменту.

Складність питання ефективної боротьби з корупцією і олігархічним впливом, а ці речі взаємопов’язані, розуміють і в парламенті України. Так, Голова ВРУ Руслан Стефінчук в своєму інтерв’ю “Радіо “Свобода” зазначав, що: "Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю". Що скажеш, Стефанчук сказав жорстко, але, як на мене, справедливо... Ще для максимально повного розуміння картини, зацетую слова міністра фінансів США Джанет Єллен. Під час «круглого столу» з питань підтримки України, вона заявила наступне: «Протягом цього часу (повномасштабної війни – ред.) Президент Зеленський чітко зосереджувався на боротьбі з корупцією та посиленні підзвітності й належного урядування. Подальше вирішення цих складних питань буде ключовим для досягнення майбутнього, на яке заслуговують українці», - наголосила американська урядовиця. (https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3772892-ssa-ocikuut-vid-ukraini-prodovzenna-reform-i-borotbi-z-korupcieu-ministr-finansiv.html).

Отже, враховуючи вищевикладене, стає зрозумілим що від ефективності нашої антикорупційної роботи і зменшення олігархічного впливу на державницькі процеси напряму буде залежати не тільки зростання нашої економіки, а і поновлення довіри іноземних інвесторів і стабілізація інвестиційного клімату в цілому. Ніхто не хоче приймати участь в непрозорих заангажованих державних закупівлях, де результат підтасовується під олігархічні компанії, ніхто не хоче “телефонного права” та “безмежної дороги урядових хабарів”... Не для цього ми уже десятий рік відстоюємо свою незалежність зі зброєю в руках. У країні в якій добре жити тільки людям які мають доступ до “корупційних процесів”, немає і не може бути світлого майбутнього. І з цим потрібно боротися.

Так, під час війни наші іноземні партнери толерантно дуже рідко нам про це нагадують, розуміючи усі ризики таких заяв, але якщо хтось наївно думає, що вони щось забули чи змінили свою точку зору, дуже помиляються. Більше того, на превеликий жаль, ризики про які зазначали у  “Довгостроковому плані США” про який писало Politico, уже у 2024 році почали повноцінно справджуватися... Адже, і дійсно, республіканці-трампісти дуже вміло зараз розігрують карту корупції в Україні у внутрішньополітичному передвиборчому дискусії і все це ще підігрівається постійними російськими ІПСО, на які виділяється Кремлем просто астрономічні суми.

Повертаючись до статті професора Івана Саша Шихана, яку він опублікував у американському виданні RealClearMarkets (https://www.realclearmarkets.com), необхідно відзначити, що він показав свою досить глибоку обізнаність у тематиці ознак дискримінаційного відношення до американського бізнесу в Україні. Звертаючи особливу увагу, що цей бізнес мало того, що під час війни працює з Україною, так і те, що при цьому він вимушений боротися з факторами відвертого урядового підігравання олігархічним компаніям ігноруючи правила прозорих торгів на платформі Prozorro.

Так, у нього в статті зазначено наступне: “1 лютого співробітники Національного антикорупційного бюро України(НАБУ) здійснили обшук в офісі найбільшого державного виробника нафти та газу України «Укрнафти». Серед підозр – те, що компанія закуповувала труби за завищеними цінами, що призводило до перевитрати державного бюджету. Передбачувана діяльність розслідується з метою встановлення можливих зв'язків із мільярдером Віктором Пінчуком – олігархом, який заробив свій статок через Interpipe Group, компанію з виробництва сталі.”

Мені б дуже не хотілося борсатися у “брудній білизні” української корупції, на це є журналісти-розслідувачі і правоохоронні органи, які за це отримують кошти, але якщо це виходить на міжнародний рівень і уже має геополітичне значення я не можу про це не писати і ігнорувати умисно затуляючи очі.

Необхідно також відзначити, що мова у статті професора Івана Саша Шихана іде про американську компанію Vorex, родом із Пенсільванії. Саме вона приймала участь у державних закупівлях для “Укргазвидобування” та іншим державних газодобувним компаній і на власні очі побачила, що таке “нечесна гра” та “олігархічний вплив на Уряд”. Предметом закупівель були бурильні і обсадні труби. “Досвід компанії в Україні — це сага про скасовані тендери, фальсифіковані торги та переслідування при перетині кордону, який підриває зусилля багатьох мешканців України щодо підтримання верховенства закону.”, - зазначає професор Івана Саша Шихана.

Я не буду наводити тут конкретні кейси про які зазначає професор Іван Саша Шихана у своїй статті, у кого буде бажання, може і сам ознайомитись за посиланням зазначеним вище, а просто хочу щоб ми на секунду спинилися і замислились, чи дійсно такої України ми прагнемо? З урядовою корупцією, олігархатом та недовірою з боку суспільства та міжнародних партнерів? Сумніваюся. А саме так зараз про нас говорять за кордоном і це, дуже неприємний, але факт. І на іноземні інвестиції ми, навряд, можемо сподіватися не тільки по причині війни, але і по причині високого рівня корупції, про який знають, як наші міжнародні партнери, так навіть звичайні іноземці та інвестори “середньої руки”.

На завершення я хочу повторити цитату Руслана Стефанчука Голови ВРУ, яка глибоко врізалася мені в свідомість поки я писав цей матеріал: "Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю".

Ми маємо змінитися із середини, тоді і міжнародні партнери будуть до нас відноситись по іншому. Не потрібно давати привід нашим ворогам, використовуючи наші вади та слабкості, відвертаючи від нас наших партнерів. Будьмо рішучими у боротьбі з олігархічною корупцією і це не гучні високопарні слова, у них є конкретні імена та фамілії, і їх усі чудово знають.