Павло Шандра: Зрада цінностей чи політичний маневр?

Прийняття 22 липня 2025 року закону, що обмежує незалежність НАБУ і САП, викликало хвилю протестів у Києві, Львові, Дніпрі та Одесі. Це були перші такі масштабні антиурядові акції з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Протестувальники висловлювали невдоволення з гаслами на кшталт «Ми обрали Європу, а не автократію» та «Мій батько загинув не за це», що свідчить про сприйняття цього закону як загрози демократичним цінностям і європейському курсу України.

Усього тиждень знадобився українській владі, щоб повернутися до статус-кво, що існував до ухвалення поправок, які обмежували повноваження САП і НАБУ.

У певному сенсі суспільство знайшло віддушину в тому, що відбувається, оскільки вперше за три роки перестало жити в атмосфері кривих дзеркал і мислепреступлінь, коли не корупція, а розмови про неї прирівнювалися до державної зради.

Багато журналістів під тиском влади були змушені замовкнути або співати хвалебні оди режиму. Час покаже, скільки триватиме ця відлига. У будь-якому разі нинішня ейфорія не дає країні повною мірою усвідомити біль, викликаний тим, що сталося.

Ситуація навколо НАБУ і САП показала, що в країні відсутні повноцінні інститути демократії, а елементи громадянського суспільства функціонують лише за підтримки Заходу. Фактично влада відірвана від народу. Народ не може впливати на владу, а влада не має міцної опори в суспільстві.

Усі розуміють умовність і ілюзорність того, що відбувається. Чинна влада тримається виключно завдяки підтримці західних партнерів. У той момент, коли вони вирішать замінити Володимира Зеленського, наприклад, на генерала Валерія Залужного, українська влада негайно підкориться.

А гасла протестувальників миттєво радикалізуються. Як показала практика, неважливо, скільки протестувальників, важливо, яку кількість мультиплікаторів їм дає західна підтримка.

Скільки б ми не боролися з пострадянською ідентичністю, своєю поведінкою ми показуємо, що не можемо обійтися без вказівок зовнішнього центру. Ми не здатні себе контролювати.

Якщо раніше Райкін писав, що радянський чиновник має те, що охороняє, то український чиновник пішов далі: він привласнює те, що нам не належить — те, що дано в борг. Країна ніколи раніше не знала такого рівня корупції, як зараз.

Влада відмовляється призначати керівника БЕБ, але під тиском Заходу все одно буде змушена це зробити. Якби українська влада дійсно боролася з корупцією, підвищуючи свою ефективність, суспільство підтримало б ліквідацію НАБУ і САП.

Однак ці структури заважають владі не через їхню неефективність, а тому що вони перешкоджають переходу до нової стадії розкрадання.

Команда президента Зеленського знищила спадщину, залишену п’ятим президентом Петром Порошенком. Замість економічного зростання ми отримали руїну та нескінченну війну, в яку легко було вступити, але з якої важко вийти.

Влада, яка незаконно оприлюднила записи переговорів Порошенка з Путіним, через п’ять років сама намагається вийти на прямий діалог з Росією, але вже в умовах повномасштабної агресії. Як досвідчений дипломат, Порошенко розумів, що навіть з ворогом необхідно підтримувати діалог. Саме це дозволяло уникати війни.

Національний банк України прогнозує повернення українців починаючи з 2027 року, повністю ігноруючи як геополітичну ситуацію, так і реальні умови в країні. У всьому світі йде боротьба за людські ресурси.

Жодні мільярди не відновлять економіку без достатнього трудового ресурсу. Люди не повертатимуться туди, де не поважають правопорядок і стабільний розвиток інститутів, де правила гри можуть змінитися за тиждень на догоду ситуативній кон’юнктурі.

Наслідки цих ігор позначаються на обороноздатності України. Зокрема, за минулий місяць держава-агресор Росія випустила по території України 6297 безпілотників — приблизно стільки ж, скільки за весь період з січня по жовтень 2024 року.

Про це повідомив співзасновник платформи Conflict News Кайл Глен. За його словами, різкий ріст інтенсивності атак вказує на нарощування виробництва дронів у Росії та посилення тиску на українську систему ППО.

Росія нарощує терор проти мирних українських міст, у той час як влада зайнята боротьбою за підпорядкування НАБУ і САП. Можна скільки завгодно міркувати про необхідність протидії зовнішньому впливу, але корупція має рукотворний характер.

Якби не було корупції, не знадобилися б незалежні інститути для боротьби з нею. Вчорашні спроби офісу президента після голосування у Верховній Раді мімікрувати під настрої натовпу — це спроба видати нужду за чесноту.

В умовах війни такі дії підривають економічну та політичну стабільність, оскільки корупція продовжує розкрадати ресурси, необхідні для оборони.

Це створює ризик втрати міжнародної фінансової та військової допомоги, без якої Україна не зможе ефективно протистояти агресору. Крім того, ослаблення антикорупційних інститутів гальмує інтеграцію України в ЄС, де верховенство права і боротьба з корупцією є основоположними принципами.

У довгостроковій перспективі ці помилки можуть призвести до посилення внутрішньої політичної нестабільності та втрати довіри до державних інститутів, що загрожує національній безпеці.