Ігор Чаленко: Меркель як амбассадор європейської та євроатлантичної інтеграції України

Останнім часом на екс-канцлерку Німеччини Ангелу Меркель було направлено значну хвилю критики. Їй згадувалась і підтримка будівництва "Північного потоку-2", і млявість у Нормандському процесі, і навіть блокування надання Україні ПДЧ НАТО на Бухарестському саміті в далекому 2008 році. Особливо весь негатив контрастує з тим настроєм, коли Меркель покидала владу після 16 років. "Дякую" змінились на відгуки, що межують з непристойністю.

Очевидно, все це не влаштувало фрау Меркель, яка дала своє перше велике інтерв'ю виданню Spiegel після відставки в грудні минулого року. Зрозуміло, що чекати резонансу та одкровень від її слів було не варто. Прогнозована захисна позиція, яка мала б розставити всі крапки над "і" з найбільш обговорюваних тем.

Разом з тим, я б не відносився до слів першої німецької канцлерки виключно у вимірі ретроспективи. Так, її основне завдання було загасити полум'я і негатив довкола власної особистості. Але з цього можна витиснути багато корисного.

Хочу нагадати, що у нас на календарі червень 2022 року. Попереду вкрай важливі для України заходи. Зокрема, це саміт Європейської ради 23-24 червня, де розглядатиметься питання кандидатства нашої країни на вступ в ЄС, а також саміт НАТО 28-30 червня із визначенням візії оборонної стратегії Альянсу на наступні 10 років.

То що ж сказала Меркель, що може стати нам у нагоді зараз? Наприклад, пояснюючи позицію ФРН щодо України в 2008 році вона каже, що тоді наша держава була із незрілою демократією та керувалась олігархами. Тобто опосередковано вона озвучує меседж, що нинішня Україна ці вади якщо і не позбулась повністю, то значно просунулась на відповідному шляху. Агресія Росії фактично зшила Україну, ліквідувавши тектонічний розкол між політичними полюсами. Так, ми маємо пожвавлення внутрішньополітичного життя, але це "буря у склянці" в порівнянні з минувщиною.  

Також Меркель озвучує пряму логіку, що утримання України від подальшої європейської та євроатлантичної інтеграції мали б не дати Путіну оголосити війну. Але, як ми вже бачимо з практики та обставин, у яких ми живемо, вона виявилась неправою. Отже її тези, які сьогодні вторяться у модифікованому вигляді окремими чиновниками, втрачають землю під ногами.

Меркель не заперечує, що сьогодні Україна - це сучасна розвинута держава. Натомість вона прямо, підкреслюю, наголошує, що військове стримування - це єдина мова, яку розуміє Путін. Тому пану Макрону з його пропозиціями "зберегти обличчя" варто було б послухати пораду старших досвідчених політиків.

Цього місяця нам потрібно зосередити всю енергію, аби досягти позитивних результатів на згаданих самітах та інших майданчиках. Ми маємо шукати той інструментарій, який зможе переломити ситуацію у наш бік. Як не дивно, подібний пас від Меркель не варто ігнорувати, не дивлячись на сформований образ. Для доданої вартості Україні згодиться все.