Алексей Буряченко: Олігархи тікають з України, але від впливу відмовитись не готові

Останнім часом ми багато читаємо про олігархічний бізнес який уже “релакувався” поза межі України, або починає створювати свої “базові” компанії одразу на території Європейського Союзу, про це нещодавно повідомив “biz.nv.ua”, на прикладі Ахметова (https://biz.nv.ua/ukr/economics/golovni-ekonomichni-novini-tizhnya-noviy-zavod-ahmetova-v-yes-50389359.html). Робиться це по цілому ряду причин. Щоб, з однієї сторони, мінімізувати митні витрати і не бути залежним від змін “правил гри” для бізнесу в Україні, а з іншої сторони, потім прийняти участь у відбудові України, як поважний західний інвестор, якого потрібно любити та оберігати від будь-якого тиску.

Чи це прагматичний підхід зі сторони, здебільшого, олігархічного “великого бізнесу”? Звичайно, так. Тим паче, під час війни, коли ризики будь-якого бізнесу збільшуються кратно. Але чи це патріотично, велике питання... Податки платяться уже не в Україну, хоча направду, олігархи тут і раніше не особливо багато платили, показово на прикладі Інтерпайпу нам повідомляє видання “KP.UA” (https://kp.ua/ua/economics/a681589-ofshorna-dira-interpajpu ), а тепер навіть і робочі місця, в перспективі реалізації такої стратегії, навряд будуть.

Більше того, якщо олігархічному бізнесу вдасться “протягнути” індивідуальне рішення по виведенню валюти за кордон, як зазначає у своїй статті “ЕП” під назвою “Ахметов, Веревський та Пінчук просять вивести валюту з України, щоб уникнути дефолту. Уряд – за, МВФ – проти” (https://www.epravda.com.ua/publications/2024/03/4/710685), про що знає і категорично проти Національний банк України, то очікувати, що ці гроші колись знову повернуться, думаю, не варто. Вони через Кіпрську та Віргінську мережу складної павутини дочірніх компаній та контрагентів, “випливуть” у різного роду “тихих затоках”, де заодно і очистяться від корупційного шлейфу підставних тендерів та прямих державних замовлень, що завжди було пагубною корупційною практикою в Україні минулих років.

В цьому контексті можна згадати яскравий приклад такої нечесної боротьби з боку олігархічних компаній, яка була зафіксована АМКУ, про що писала “ЕП” посилаючись на відповідне рішення  АМКУ (https://www.epravda.com.ua/news/2021/08/18/677008 ), коли свого часу “Інтерпайп”, який належить Пінчуку, “піймався” і за змову на торгах був оштрафований на 69 мільйонів гривень. АМКУ встановив, що у 2018 році ТОВ "Інтерпайп Україна", "Рєтек", "Транспортні інвестиції" та "Фірма "Інтервторпром" мали спільні інтереси і домовилися імітувати конкуренцію під час торгів.

І що ви думаєте в Україні такі випадки рідкість, коли в результатах тендерів зацікавлені представники монопольного олігархічного бізнесу? Запитання риторичне. І вищезазначений приклад ефективної роботи АМКУ, це скоріше виключення із правил, аніж ефективна робота системи у боротьбі з олігархічним впливом на прийняття державних рішень.

Але це ще пів біди, у себе в країні на олігархічний вплив, я переконаний, управу ми знайдемо. А от чи готові ми з розумінням ставитись до того, що навіть після двох років повномасштабного нападу РФ, деякі наші компанії, через відповідні схеми намагаються продовжувати співпрацю з росією, а отже і по-факту фінансувати війну і вбивство українців? Велике питання.

Свого часу я написав досить комплексну статтю, під назвою “Відбудовувати мають право ті хто не руйнував” (https://comments.ua/ua/blog/vidbudovuvati-mayut-pravo-ti-hto-ne-ruynuvav-2811.html ) і я, направду, так до сих пір в цьому переконаний. Не має права бізнес, який під час війни, прямо чи опосередковано, мав економічні взаємовідносини з РФ, приймати участь у післявоєнному відновленні України! Адже, це просто не чесно по відношенню, як до вітчизняного бізнесу, який продовжував працювати, не дивлячись ні на що, платити податки і давати робочі місця, ні до європейського бізнесу, який принципово розірвав усі зв’язки з РФ. І якщо це буде компанія з Кіпру чи інших офшорних зон, ми повинні придивлятися до неї дуже уважно, щоб: 1) перш за все, там не було бенефіціарів з РФ і 2) щоб це не виявився дуже хитрий український олігархічний бізнес, який вивів з України капітали під час війни, а зараз хоче продовжувати на Україні заробляти, тільки уже як, ніби, чистий європейський корпоративний бізнес. І саме в цьому контексті, буквально на днях, почали з’являтися цікаві новини по треку роботи російського підрозділу “Інтерпайпу” — “Інтерпайп М”, який до сих пір не ліквідований в державі агресорці і навіть продовжує сплачувати податки. Комплексно про цю історію у лютому 2024 року написало видання “ЗНАЙ.UA” (https://znaj.ua/kompromat/478217-58-druziv-interpaypu-u-rosiji-temna-storona-nacionalnogo-virobnika ), тому, враховуючи це, докладно на цьому спинятись не буду і тільки наведу фокус на “свіжі” цікаві подробиці цієї справи. Враховуючи “схему”, яку, вірогідно, замислили в олігархічному материнському “Інтерпайпі”. “Інтерпайп М”, офіс якого, як зазначено у вищезгаданому матеріалі, знаходиться в Москві за адресою, “Пресненская наб, д.10, 123112”, 

7 листопада 2022 року подав позов до суду на іншу компанію групи - Interpipe М.Е FZE (ОАЕ). Тобто, фактично "ліва рука" (в Росії) подає в суд на "праву руку" (в ОАЕ) і намагається через суд стягнути 2 957 434 042 рублів. Що на момент подачі позову становить близько 50 мільйонів доларів США (https://kad.arbitr.ru/Card/8d11f04a-2c31-4325-b65e-8096bdc30597).

І все б нічого, якби в материнській компанії “Інтерпайпу” та її “дочерок” не були кошти отриманні, в тому числі, і скоріш за все, на державних замовленнях в Україні і намаганні ще зараз додатково вивести з України ще 506 $млн. у якості податкових зобов’язань. Дуже не хочеться вірити, що такими складними та дороговартісними схемами намагаються наповнити, ймовірно, частково українськими грошима, московський “Інтерпайп М”. Так, вищезазначена журналістами-розслідувачами схема значно складніша, заплутаніша та казуїстичніша, аніж просто мати прямі договори купівлі-продажу з РФ, і видно, що над дорожньою картою її реалізації працювали досвідчені та дороговартісні консультанти, але це ж не означає, що ми маємо не звертати на неї уваги і робити вигляд, що нічого не відбувається.., але давайте по-порядку, це ще не все.

Останнє засідання, по розгляду вищезазначеного позову, відбулось 5 березня цього року. Московський підрозділ Інтерпайпу у суді представляв Юркевич С.В. Довіреність на цього представника видана зовсім нещодавно – 22 січня цього року (https://kad.arbitr.ru/Document/Pdf/8d11f04a-2c31-4325-b65e-8096bdc30597/8f0c0967-fa9a-436f-a18e-29dec4f3cff6/A40-242610-2022_20240305_Opredelenie.pdf?isAddStamp=True).

А зараз буде найцікавіше. Наступне засідання призначене на 25.02.2025. Тобто, майже, через рік. Привід для такої процесуальної перерви – нібито необхідність поінформувати еміратський офіс “Інтерпайпу” про розгляд справи, щоб той міг прислати в засідання представника. Складається враження, що в московському суді розігрують виставу, що нібито один підрозділ “Інтерпайпу” ну ніяк не може достукатися до іншого і повідомити його про розгляд позову: «В судебное заседание не явился представитель ответчика, у суда отсутствуют доказательства надлежащего извещения ответчика о времени и месте проведения судебного заседания. При таких обстоятельствах, процессуальные основания для рассмотрения иска по существу отсутствуют, в связи с чем судебное заседание подлежит отложению для надлежащего уведомления ответчика о времени и месте проведения судебного заседания в порядке ст.158 АПК РФ». 

Вам дата на яку московський суд переніс слухання справи нічого не нагадала? Так, мені також... Складається враження, що під тиском суспільної думки та ЗМІ в материнському Інтерпайпі вирішили поки поставити “на паузу” цю справу, щоб не спричинити великого скандалу, але не відмовлятися від своїх задумів в цілому. А зачекати вирішили до лютого 2025 року, мабуть, не вірячи в четвертий рік найбільшої на континенті війни після Другої Світової — росії проти України. “Співпадіння, не думаю”, більше схоже на цинічний розрахунок, або щось знають...

Що тут скажеш, бізнес є бізнес, навіть якщо він не дуже патріотичний, монопольний, олігархічний та з цілою складною павутиною корпоративних взаємовідносин. Основна мета бізнесу — отримання прибутку, а російський напрямок для Інтерпайпу, враховуючи вищенаведені джерела та оцінки ЗМІ, якщо не пріоритетний, то дуже важливий, враховуючи багаторічну історію співпраці, сплачені міліонні податки та ін...

І, згадуючи, свого часу, мене, абсолютно не здивувала заява власника Інтерпайпа, Віктора Пінчука, який закликав, ще у 2016 році Україну до “болісного компромісу” у своїй статті у статтю у “Wall Street Journal” (https://www.wsj.com/articles/ukraine-must-make-painful-compromises-for-peace-with-russia-1483053902 ).

Нагадаємо про які “компроміси” йшла мова:  (https://lb.ua/society/2016/12/30/354883_pinchuk_predlozhil_boleznennie.html ):

- Україні варто розглянути зняття з порядку денного питання вступу у Європейський Союз. Він пропонує будувати європейську країну, не вступаючи у Євросоюз, але залишаючись при цьому його привілейованим партнером;

- Україна не порушує питання територіальної приналежності Криму під час мирних переговорів на Донбасі. Пінчук припускає, що протягом 15-20 років Україна зможе продемонструвати достатній розвиток, щоб Крим сам захотів повернутися до її складу, як це сталося з НДР і ФРН;

- Україна не зможе вступити в НАТО в короткостроковій і середньостроковій перспективі. Альянс не запрошував Україну, а якби пропозиція і була, це може спричинити міжнародну кризу безпрецедентного масштабу. Тому Пінчук вважає, що Україні варто погодитися на нейтралітет найближчим часом.

Резюмуючи, видно, що суспільний тиск та державна політика направлена на зменшення олігархічного впливу в Україні, все ж мало-по-малу дає свій результат і такого “розгулу олігархату”, який був ще за минулої влади, уже немає. Олігархи сильно “прижали хвоста”, і їх довгий період часу не було видно. Більше того, вони намагалися всіляко “відбілитися” і навіть допомагали в реалізації ініціатив по підсиленню обороноздатності держави, а самі намагалися не влазити в “мутні” скандали. Але, мабуть, час пройшов і інстинкт самозбереження притупився, а бажання “великих грошей” загострилось, що і призводить до можливості реалізації подібних вищезазначених “маніпуляцій”.

Більше того, зазначу, що у своїй більшості, подібні “схеми” відносно-законні, оскільки самі олігархи мали прямий вплив на законодавців, які і створювали відповідні можливості для олігархічного бізнесу, виділяючи їх з поміж іншого бізнесу і наділяючи особливими привілеями та індивідуальним підходом. Але тут питання не стільки про законність, скільки в праві, справедливості, цінностях та морально-етичній стороні питання, яке, в даному випадку, на превеликий жаль, не витримує жодної критики. Олігархічний вплив — це ерозія, іржа, яка роз’їдає нашу державу з середини і тільки єдині прозорі та справедливі “правила гри” позбавлять нас усіх їх пагубного та розкладаючого впливу.

Будемо слідкувати за подальшими подіями, але, наскільки я розумію, ефект від публічного висвітлення подібних кейсів і так є, і значний. Отже, “продовжимо і далі лупати цю скалу!” Слава Україні!