Кущ Олексій: Оподаткування посилок в Україні під час війни - помилка чи злочин?

Під час війни, особливої ваги набуває ефективне функціонування горизонтальних суспільних зв'язків, які варто розглядати як елемент соціальної солідарності, взаємопідтримки та без перебільшення - виживання у вкрай важких умовах.

Крім того, будь-які елементи оптимізації вартості предметів широкого вжитку для звичайного населення, через їз купівлю на електронних торгівельних майданчиках чи у спеціальних соціальних мережах, сприяють посиленню резистентності суспільства до важких викликів війни.

Що має робити держава в таких умовах?

Максимально сприяти таким транзакціям, спрощувати їх та дерегульовувати.

Передовсім у фінансовому секторі (транзакції між картками фізичних осіб) та у сегменті логістики (максимальне сприяння поштовим відправленням, тощо).

А що чиновники роблять натомість?

Посилюють фінансовий моніторинг.

А також запроваджують більш жорсткий формат оподаткування посилок.

Проштовхується відвертий лобізм великих торгівельних мереж, які за допомогою фіскального блокування посилок хочуть монополізувати потік імпортних товарів та суттєво збільшити ціну на них для населення.

Але чи збільшать такі мережі податкові відрахування до державного бюджету? Сумнівно, враховуючи їх практики з податкової оптимізації.

Це по суті штучне створення в Україні "культа перекупа", коли замість того, аби купувати товари напряму у виробника, українці будуть купувати у торговельного посередника у 2-3 рази дорожче.

В тому числі, купувати дорожче необхідне спорядження для фронту чи обладнання для енергостійкості.

Загальновідомо, що значна частина необхідного спорядження для військових купується на міжнародних торговельних майданчиках волонтерами, друзями та рідними військових, а також самими бійцями.

Це можуть бути комплектуючі для дронів, елементи спорядження, засоби тактичної медицини, тощо.

І цей потік спорядження на фронт формується за рахунок мільйонів надісланих в Україну поштових відправлень, які тепер планують оподатковувати.

І таке оподаткування рівнозначне оподаткуванню зусиль українців на підтримку фронту.

В Україні з 73,5 млн посилок, що надійшли в Україну минулого року, 99% - це посилки вартістю нижче 150 євро, тобто визначеного на цей час неоподаткованого ліміту.

Середня вартість однієї посилки – 800 грн, на загальну вартість у 59 млрд грн.

А на 1% посилок (601 тис) припадає 61,6 млрд грн вартості.

Тобто середня вартість такої посилки складає 102 тис. грн.

Саме такі посилки і мають оподатковуватись, як це відбувається і зараз (10% мита плюс 20% ПДВ).

То ж навіщо оподатковувати посилки вартістю менше 150 євро?

Яка буде вартість адміністрування такого оподаткування?

Чи не буде тут як в історії про гоління свині: верещання багато, а шерсті катма?

Чи не стоїть тут зовсім інша ціль - заблокувати за допомогою фіскальних механізмів активність українців щодо самозабезпечення власних потреб у товарах за допомогою масових цифрових майданчиків?

І "загнати" українців в гіпермаркети, де їх власники, а не держава і знімуть свій профіт, а держава так нічого і не отримує.

Робити таке у мирний час - помилка.

А під час війни - злочин.