Dmytro Levus: Південний вектор. Візит президента Зеленського до Туреччини

          Візит до Туреччини 16 жовтня 2020 року необхідно розглядати у контексті усієї зовнішньополітичної діяльності президента Зеленського, яка набула конкретних обрисів у вигляді низки візитів з початку поточного місяця. Це у першу чергу візити до ЄС та Великої Британії та прийняття як гостя новообраного президента Польщі. Усі ці візити мали значний успіх та конкретні результати, про що вже йшлося. Є чіткий західний вектор – відносини з ЄС як стратегічний та ментальний вибір, Великою Британією, що залишила Євросоюз, але повертає свій традиційний вплив та місце у системі безпеки у Європі і на цьому шляху її інтереси співпадають з українськими та Польща як найближчий сусід, партнер та найбільша потуга Східної Європи та противага Москві у регіоні з перспективами створення за участі Варшави цікавого для Києва регіонального об’єднання. Тепер – Туреччина. Південний вектор, Чорноморський регіон. Тут теж сміливо можна говорити про успіх візиту. Йдеться про цілий комплекс питань в економіці: можна сподіватися, що підписання угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною вийде на фінішну пряму, йшлося про інфраструктурні проекти та туризм, інвестиції. На стику економічної та безпекової співпраця у галузі ВТС. Зокрема мова про спільне виробництво безпілотників, де Україна бере на себе виробництво двигунів. Можлива співпраця у кораблебудуванні аж до побудови бойових кораблів для українських ВМС класу корвет, про що казав сам президент у інтерв’ю турецькому інформагентству. Враховуючи ж, що і візит до Великої Британії завершився угодою про побудову ракетних катерів, то можна бачити певний цілісний задум щодо розбудови українського військового флоту. Власне безпекове питання було одним з центральних. Війна у Карабаху та недолугі реакції РФ, показала, що Москва втрачає важелі впливу на тих територіях, які традиційно вважала «своїми», натомість Туреччина стає впливовим гравцем у зоні Чорного моря та Кавказу. Тож цілком логічно, що саме у сфері безпеки президент Зеленський вибудовує партнерські відносини. Туреччина, у спільній заяві президентів за результатами візиту підтвердила, що підтримує територіальну цілісність України при цьому докладатиме зусиль до деокупації Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей та підтримує прагнення України до вступу до НАТО. Так само йшлося про захист прав людини в окупованому Криму, вимагалося від РФ звільнення всіх незаконно ув’язнених громадян України. Крім того, йшлося про спільну працю на покращення умов життя для громадян України, включаючи кримських татар, що були змушені залишити окуповану територію Криму та переїхати до материкової України. Дуже важливо ж те, що візит до Туреччини також сприяв наповненню конкретним змістом «Кримської платформи» – ініціативу України та її президента з координації постійних міжнародних зусиль, спрямованих на деокупацію Криму. Декларації про інтерес та приєднання до «Кримської платформи» вже звучали з різних країн. У Туреччині є конкретна домовленість про роботу на другому виконавському рівні, як це презентувала раніше заступник міністра закордонних справ Еміне Джапарова у форматі 2+2 (Квадрига) – спільна робота міністрів оборони та закордонних справ України та Туреччини. Тобто «Кримська платформа» вже починає працювати і це теж результат візиту.