Петро Олещук: Посилення російських інформаційних спецоперацій проти України

Ми, здається, почали забувати, з ким ми маємо справу у якості ворога. Наскільки він підступний та може використовувати будь-які методи. Сам ворог теж у перші місяці тішився власною “перевагою” над Україною, прогнозуючи різноманітні “бліцкриги” та інші “швидкі перемоги”, однак зусилля ЗСУ не дали цим планам реалізуватися на практиці.

І хоча ворог зумів окупувати певні українські території на Півдні та Сході, і українські війська були змушені відступити з окремих позицій, однак так наша держава виграла час, необхідний для мобілізації іноземної підтримки. У першу чергу - сучасним озброєєням. І от уже українська артилерія стріляє “калібром НАТО”, а американські реактивні системи залпового вогню влаштовують щоденну “бавовну” по тилам ворога. У війні намічається злам. Агресор продовжує втрачати найсучаснішу зброю та найкращих солдат, “розконсервовуючи" радянські танки та призиваючи нових і нових “резервістів”. Україна ж продовжує одержувати сучасну зброю з Заходу. Це означає, що збереження нинішнього стану справ призведе (рано чи пізно) до того, що це вже Україна атакуватиме ворожі позиції та виганятиме окупантів.

Схоже, у самій державі-агресорі це теж почали розуміти. Зокрема, розуміти наступне: 1) суто методом “перемелювання” армії України вони нічого не вирішать, бо немає у них відповідних ресурсів; 2) війну на виснаження вони теж не виграють. Тому треба діяти, у першу чергу, шляхом психологічного тиску та інших непрямих методів тиску.

І ми побачили справжню активізацію російських інформаційно-психологічних спецоперацій на території України. Діють вони масово - як система реактивного залпового вогню, накриваючи цілі сегменти громадської думки. Атакують державні інституції, армію, політичне керівництво.

Один із прикладів “ракет” цієї інформаційної системи залпового вогню - це атака на ДБР. В інформаційне поле вкидається інформація про нібито знищення Бюро матеріалів суспільно-резонансних кримінальних проваджень. Хоча загальновідомо, що 24-25 лютого всі державні органи мали виконати законодавчі вимоги, регламентовані «Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях». Це не питання “вибору” - це питання виконання закону, що осбливо важливо в умовах воєнного стану. І знищується все за порядком, передбаченим у відповідних нормах, і жодного додаткового погодження тут не потрібно.

Чому це важливо? Бо ДБР - орган, створений для розслідування злочинів високопосадовців. У тому числі - щодо їхніх злочинних дій або бездіяльності. Нещодавно Генеральний прокурор України на підставі зібраних Державним бюро розслідувань доказів повідомила про підозру народному депутату України Олексію Ковальову. І без ДБР притягнення за законом до відповідальності цього “народного обранця” просто неможливе. А скільки ще злочинців з мандатами та посвідченями треба притягнути до відповідальності? А  так, очевидно, усі вони будуть намагатися використосвувати ситуацію у власних інтересах.

Зараз не мирний час, коли політичні “срачі” могли тривати місяцями, періодично виплескуючись зі сторінок соціальних мереж на вулиці та екрани політичних ток-шоу. Зараз ми перебуваємо під пильною увагою злого, небезпечного і серйозного ворога. Про це не можна забувати ні єдиної хвилини. Хтось хоче викликати у нас емоції? Мотивувати до нераціональних дій? Підірвати морально-психологічну стійкість? Варто подумати, яка може бути мета цих дій?

Тим більше, що ворог вчиться, і “бавовна” та “підлога країни” (разом з іншими витворами автоперекладача) зустрічаються все рідше. Ворог вчиться. У тому числі - вчиться ефективніше психологічно впливати на українців. Про що ніколи не варто забувати.