Бала Віталій: «Злий понеділок»

Сьогодні пропоную для негативних емоцій згадати про заяву глави Державної міграційної служби Наталії Науменко стосовно українських біженців.
В одному інтерв’ю Наталія Науменко заявила, що просить закордонних партнерів не розглядати громадян, які втекли від війни закордон, як біженців.
Давайте заглянемо у Вікіпедію і подивимось тлумачення терміну біженці.
Бі́женці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.
Наталія Науменко, після негативної реакції на її заяву, спробувала ніби пояснити чому вона так сказала. Вона написала у Фейсбуці наступне: «“Обставини, які змушують людину отримувати статус біженця в іншій країні, суто індивідуальні. Статус “біженця” – це захист від держави, з якої втік. Той, хто отримує статус біженця, “боїться своєї держави”, “боїться переслідувань своєю державою” і не може повертатися до своєї країни жодним чином, навіть на короткий строк”.
І дійсно, саме так написано у Вікіпедії.
Але, яке вона, Наталія Науменко, займаючи чи не займаючи посаду глави Державної міграційної служби, звертатись до іноземних відповідних служб з проханням не надавати статус біженця громадянам України?
Ця ситуація з статусом біженця є особистою справою кожного, хто хоче отримати такий статус. І жодна посадова особа, на мою думку, не має жодного права перешкоджати в отримання статусу біженця тими громадянами України, які вирішили це зробити. Це їхнє особисте рішення та їхнє право. І якщо держава, в особі глави Державної міграційної служби, вирішила, що може втручатись в особисті справи, тоді таке втручання можна назвати загрозою для громадян, їхнього приватного життя, з рештою їхнім переслідуванням навіть закордоном? 
І повертатись їм чи не повертатись в Україну, це точно не справа, ні Наталії Науменко, ні будь-кого іншого з представників чинної влади.
Взагалі чинна влада представлена просто «унікальними» людьми у сенсі їхніх заяв і спроб вирішувати їхні функціональні обов’язками за рахунок громадян, навіть звинувачуючи їх.
Нагадую, як зовсім недавно міністерка з питань соціальної політики Оксана Жолнович заявила, що українці, які отримують соціальну допомогу перебувають у зоні комфорту і треба з цим щось вирішувати.
Тепер глава державної міграційної служби заявила, що громадяни україни6 яки втікли від війни, то вони тимчасово виїхали і не треба їм надавати статус біженців, бо вони ж, за її логікою, повернуться в Україну.
А пані Науменко знає коли закінчиться війна?
А пані Науменко все зробила і робить для створення умов для їхнього повернення?
Чи то громадяни винуваті, що не хочуть повертатись у країну, де йде війна?
І ми ж розуміємо, що більшість закордоном складають жінки, діти та люди похилого віку. То куди їм повертатись?
Напевно найпростіше, для неї вирішувати питання повернення громадян – це просити в іноземних органах про створення для українців проблем в їх перебуванню закордоном?
Продовження дивіться на моєму ютуб каналі.
Посилання у першому коментарі.