Муса Магомедов: 300% за обхід України - як росії перекривають новий зерновий маршрут

Саме такий варіант зараз пропонує Латвія для російського та білоруського зерна: тариф у 300% на зернові вантажі та їх обробку. Але особливо цікаво не саме число. Цікаво, чому це рішення з'явилося саме зараз.

кремль терміново шукає нові дороги для свого зерна. Минулого експортного сезону через порти Чорного та Азовського морів вона вивезла 46,3 млн тонн - близько 90% усього російського морського експорту зерна. Тепер через проблеми з портовою інфраструктурою та безпекою судноплавства експортери почали активніше дивитися на Балтику. Масштаб зміни видно вже зараз: до 18 серпня заявки на залізничні перевезення зерна до російських балтійських портів сягнули 5 млн тонн. За весь попередній сезон через них було експортовано лише близько мільйона.

І ось тут Латвія може поставити дуже незручний для москви шлагбаум. Рига хоче не лише запровадити 300-відсотковий тариф. Прем'єр Андріс Кулбергс заявив, що Латвія прагне спільної позиції країн Балтії, щоб російське зерно взагалі не використовувало інфраструктуру регіону. Паралельно планується перевіряти транзитні вантажі та разом з Україною визначати походження зерна - зокрема, щоб виявляти продукцію, яка могла бути викрадена на окупованих українських територіях.

Для росії це значно серйозніша проблема, ніж може здатися. Власні балтійські порти рф - Усть-Луга, Висоцьк, Калінінград та Санкт-Петербург - не здатні просто прийняти на себе весь обсяг, який раніше йшов через південь. Їхню сукупну спроможність для зернового експорту експерти оцінюють приблизно у 7 млн тонн на рік. Навіть із використанням додаткових сухопутних маршрутів Балтика не може повністю замінити 46 млн тонн, які росія минулого сезону відправила через Чорне та Азовське моря.

Що робитиме москва? Шукатиме будь-яку шпарину. Частину потоків можна намагатися переорієнтувати на схід - залізницею через Казахстан у напрямку Центральної Азії та Китаю. Можна збільшувати навантаження на російські балтійські термінали, шукати перевалку через треті країни та будувати довші логістичні ланцюги. Зрештою, можна спробувати повернути більші обсяги на південний напрямок, якщо ситуація дозволятиме. Але у кожного такого обходу є одна спільна проблема: додаткові кілометри, перевантаження, дефіцит портових потужностей і дорожча логістика. А зерно - не нафта. Маржа тут набагато чутливіша до транспортних витрат.

Тому рішення Латвії важливе ще й як прецедент. ЄС ще у 2024 році запровадив фактично загороджувальні тарифи на імпорт російського та білоруського зерна, але залишив можливість транзиту до третіх країн. Тепер Рига пропонує бити саме по цій лазівці. А якщо до неї приєднаються Литва та Естонія, для російських експортерів може закритися цілий логістичний регіон.

кремль багато років використовував продовольство як аргумент: мовляв, будь-які обмеження її експорту загрожують голодом країнам Африки та Азії. Але продовольча безпека світу не повинна означати гарантоване право росії користуватися європейськими портами та інфраструктурою, поки вона руйнує українські порти, атакує наш експорт і вивозить зерно з окупованих територій.

Тому 300% у цьому випадку - це не стільки про митну політику. Це про ціну війни, яка поступово з'являється там, де москва звикла її не платити. Україна змушує росію шукати обхідні маршрути. Завдання наших партнерів - зробити так, щоб кожен наступний маршрут був довшим, дорожчим і складнішим за попередній.