Муса Магомедов: Ціна сильного виробництва

За оцінками галузевого аналітичного центру GMK Center, уже цього року українська металургія одночасно стикається з кількома потужними викликами. Нові квоти Європейського Союзу можуть коштувати галузі до одного мільярда доларів валютної виручки. Ще 400-450 мільйонів доларів експорту можуть бути втрачені через повноцінний запуск фінансової фази механізму CBAM. До цього додаються додаткові витрати через підвищення тарифів на перевезення, передачу електроенергії та інші рішення державних монополій. Зокрема, обговорюється підвищення вантажних тарифів “Укрзалізниці” на 30% вже з серпня та ще на 15% - з початку наступного року. Для металургії це означає подальше зростання собівартості продукції та втрату конкурентних переваг на зовнішніх ринках.

Важливо розуміти: за підсумками першого півріччя 2026 року, виробництво сталі в Україні скоротилося приблизно на 3%, а видобуток залізної руди - майже на 19%. Нові європейські обмеження, додаткові витрати та логістичні проблеми накладаються на галузь, яка вже працює зі зменшеними обсягами через повномасштабну війну.

У мирний час такі цифри були б серйозним викликом. Під час війни вони стають питанням економічної безпеки держави. Металургія залишається однією з ключових експортних галузей України. Вона формує валютні надходження, підтримує десятки тисяч робочих місць, забезпечує завантаження залізниці, портів, енергетики, машинобудування. Кожна гривня, зароблена українською промисловістю, - це гривня, яка працює на нашу армію в тому числі.

Особливо уважно потрібно поставитися до механізму CBAM. Ми підтримуємо курс на декарбонізацію та європейські екологічні стандарти. Це безальтернативний шлях. Але хибно ставити в однакові умови підприємства, які десятиліттями працювали у стабільній економіці, та українські заводи, що вже п'ятий рік працюють під постійними ракетними ударами, втратили частину виробничих потужностей, логістики та ринків збуту.

Лише в ніч на 27 липня, наприклад, росія знову атакувала енергетичні об'єкти у кількох регіонах України. Для промисловості такі удари означають аварійні зупинки виробництва, порушення технологічних процесів, додаткові витрати та ризик втрати замовлень. Саме в таких умовах українські підприємства мають одночасно адаптуватися до нових європейських екологічних вимог, витримувати зростання внутрішніх витрат і боротися за скорочений доступ до європейського ринку. Перехід до нових правил має враховувати реальні умови, в яких сьогодні працює наша промисловість.

Україні потрібна єдина економічна стратегія, у центрі якої буде як відновлення після війни, так і збереження тих виробництв, які вже зараз утримують економіку. Необхідно активізувати переговори з Європейським Союзом щодо адаптації механізму CBAM та перегляду квот, шукати компроміси, які дозволять українським підприємствам пройти цей перехідний період без критичних втрат. Водночас усі внутрішні рішення мають ухвалюватися з розумінням того, що кожна гривня додаткових витрат для виробника сьогодні неминуче позначається на конкурентоспроможності всієї країни.

На жаль, ракетні удари ворога продовжують руйнувати нашу енергетичну інфраструктуру. Отже, питання підтримки промисловості стає питанням національної безпеки. Без сильної промисловості буде надскладно побудувати сильну економіку. Без сильної економіки такі важливі ресурси втрачає і наша армія. Ми маємо гідно пройти цей виснажливий марафон.