Гайдай Валентин: Чи доцільна приватизація під час війни?

Минуло кілька місяців, відтоді, як влада де-факто конфіскувала ряд важливих підприємств, серед яких опинилися й «Укрнафта» та «Укртатнафта». Те, що під час війни економіка мобілізується на потреби фронту та адаптується до воєнного стану – цілком нормально, тим паче, що подібні механізми передбачені Законом про воєнний стан. Але інше питання – чи дійсно тимчасово конфісковані підприємства стали працювати ефективніше, а їхня передача в державну власність була насправді обґрунтованою? Можновладці пояснювали причину націоналізації «Укрнафти» ніби то її відмовою постачати нафтопродукти армії. Але, як можна пересвідчитись, в «Укрнафти» не було контрактів з міноборони та й головним напрямком її діяльності являється не постачання нафтопродуктів, а видобуток нафти. «Укртатнафта» ж натомість постачала військовим пальне, при чому в великих об’ємах. Так, за перше півріччя 2022 року «Укртатнафта» надала на військові потреби приблизно 55 тисяч тон пального, зокрема в найважчі для країни місяці – в березні-квітні минулого року, коли, будемо відвертими, було ще не відомо, як далеко просунеться ворог і чи зможе він захопити столицю. Не слід також забувати, що контрольний пакет «Укрнафти» (50% + 1 акція) належить НАК Нафтогаз, тобто державі. Тоді виникає цілком закономірне питання в доцільності націоналізації цього та іншого підприємств. Чи стали вони працювати ефективніше? З інформації з відкритих джерел, зокрема звітів, даних ЗМІ, можна зробити висновок, що націоналізація вище згадуваних підприємств не дуже то й допомогла війську та економіці. Зростання постачань палива міноборони не відбулось, повідомляють про факти розпродажу мазуту за демпінговими цінами ніби то для сплати податків, з’являється інформація про різноманітні «схеми» імпорту палива тощо. Окреме питання, а чи дійсно відбулася націоналізація «Укрнафти»? Так, ЗМІ повідомляють, що управління «Укрнафтою» було передано фактично без конкурсу менеджеру мережі заправок «WOG» Сергію Корецькому. Тобто, «Укранафта» ніби то й належить державі, але є нюанс. Сам Корецький називає «Укрнафту» збитковим підприємством, хоча його зарплата в цьому «збитковому» підприємстві сягає мільйона доларів на рік або 3,2 млн гривень щомісяця! При тому, якимись здобутками та поліпшенні роботи «Укрнафта» при новому керівництві похвалитись не може, а питання допомоги армії пальним взагалі зависло в повітрі. Також важливо зауважити, що ця націоналізація являється тимчасовою і по ідеї, після скасування воєнного стану, «Укрнафту» та «Укртатнафту» мають повернути власникам, а ті, очевидно, почнуть судові тяганини з державою за нанесені збитки, навіть, якщо ці збитки були за правління менеджерів з «WOG». Одним словом, як завжди – нагорі затівають велику гру про деолігархізацію та націоналізацію стратегічних підприємств, а в підсумку це зачіпає інтереси держави, тим паче, в розпал війни.