Гайдай Валентин: Рейдерство в найгірших традиціях “шалених дев’яностих”

Нагадаю, призупинення роботи “Ескулабу” виявилось наслідком спроб рейдерського захоплення мережі її співзасновниками Денисом Мельником та Станіславом Луговським. Рік тому вони вирішили у будь-який спосіб “витіснити” ключового співзасновника, розробника концепції компанії Сергія Дядюшка і заволодіти його долею. Коли Мельник і Луговський зрозуміли, що легального сценарію для таких злочинних дій немає, обрали рейдерський шлях. Про що свідчить така хвиля громадського та експертного обговорення? Авжеж, у першу чергу про те, що ця тема дуже наболіла, і під час війни рейдерство нічим не відрізняється від корупції та злочинів проти держави. Це ще одна ракова пухлина, яка доводить, що не всі члени українського суспільства поважають закон і бажають доєднатися до Євросоюзу. Кейс “Ескулабу” унікальний за рахунок цієї однозначності, він демонструє усі шари проблем, до яких доводять злочинні дії рейдерів. Місяць тому ситуація досягла рубікону, коли Мельник і Луговський відключили програмне забезпечення компанії та заблокували її роботу. Наслідки виявилися катастрофічними. Сергій Дядюшко, відомий лікар, який вигадав і створив “Ескулаб” кілька років тому, вимушений боротися за своє бізнес-дітище. Кількасот співробітників лишилися без робочих місць у надскладний час. Прості люди не отримали результати аналізів (і не отримають їх ніколи через термін придатності біоматеріалів). Уявіть собі пацієнта лікарні, який має заплановану операцію і не отримує висновок, чи готовий він до операції. Уявіть людину, у якій банально немає коштів на перездачу аналізів в іншій лабораторії. Окрема категорія постраждалих — це онкохворі люди, деякі аналізи для яких проводяться впродовж 7-10 днів. Наприклад, виявлення мікросателітної нестабільності. Очевидно, що підвести людину, для якої цей аналіз має життєво важливе значення, це не просто некоректно, це неприпустимо. Знаєте, є такі теми, які мають різні сторони медалі. Наприклад, горе-депутати, які однією рукою крадуть державні кошти, а іншою будують церкви та допомагають дітям. Але рейдерство є однозначним. Воно неприйнятне з будь-якого погляду і в будь-який час – як під час війни, так і за мирних часів. Хотілося б, щоб ця історія у стилі “шалених дев'яностих” не тільки знайшла логічне продовження в судах, але й закінчилася покаранням винних.