Павло Шандра: Чи можливий новий політичний курс України під тиском зовнішніх гравців?

Протягом тижня активно обговорюється майбутня політична конфігурація України. На думку експертів, адміністрація президента Трампа в рамках домовленостей із Росією може запропонувати Україні провести вибори, в яких візьмуть участь партії, налаштовані на конструктивний діалог із Росією.

Ця точка зору виходить з припущення, що Росія, як одну з умов припинення воєнних дій, може вимагати проведення нових виборів, які, на її думку, збалансують владу так, як це було до 2014 року.

Звісно, мова не йде про відновлення добросусідських відносин із Росією; агресор розуміє, що після всіх вбивств і горя, принесених на нашу землю, українці ніколи не допустять до влади прихильників Росії. Але Путіну це і не потрібно.

Росії потрібна українська версія «Грузинської мрії», яка хоч і не відновить дипломатичні відносини з Росією, але вестиме збалансовану зовнішню політику.

Ця точка зору відповідає світогляду Путіна, згідно з яким США, порушуючи певні неписані домовленості, втрутилися в російські інтереси, підтримавши зміну влади в Україні у лютому 2014 року.

Крім того, Росія може вимагати повноцінної участі громадян України, які проживають у Росії та Білорусі, в українських виборах, побоюючись повторення молдавського сценарію, коли голосувала лише європейська діаспора. Приклад Грузії може стати для Москви певною дорожньою картою.

На сьогодні цей сценарій звучить фантастично, але навіть такі варіанти не варто скидати з рахунків, враховуючи динаміку подій. Поки що ми спостерігаємо зміну публічної риторики як на Заході, так і в Україні.

Поступово зникає наратив про боротьбу між «віссю добра» (колективний Захід плюс Україна) та «віссю зла» (Москва, Пхеньян, Тегеран, Пекін). Зникло сприйняття України як форпосту боротьби демократій із диктатурами.

Зі зміною адміністрації у США змінилася й стилістика. Разом із розмовами про права трансгендерів і ЛГБТ зникла критика Нетаньягу та наратив про «вічну війну» з Росією, а Україна вже не на передньому плані цієї боротьби.

Можна припустити, що нова адміністрація не зацікавлена у такій риториці. Вашингтон налаштований на досягнення домовленостей із Москвою. Крім того, триває системна боротьба з глобалістами та лівими, головним наративом яких якраз була теза про «вічну війну» з Росією.

Президент Зеленський заявив 10 лютого, що Україні потрібні тверді гарантії, щоб уникнути повторення Будапештського меморандуму та обману з боку США та Європи. Для цього Україна запропонувала свої рідкоземельні метали, що викликало інтерес у Трампа.

Однак, враховуючи, що Росія вже окупувала частину українських територій, де розташовані ці метали, Україна запропонувала США передати їм ці ресурси у довгострокову концесію в обмін на допомогу в поверненні окупованих територій.

Для президента Зеленського критично важливо, щоб Україна вийшла з цієї війни переможцем. Для цього є лише чотири шляхи: вступ до НАТО, вступ до ЄС, відновлення кордонів станом на 24 лютого 2022 року або відновлення кордонів за станом на 1 січня 1992 року.

Оскільки Росія добровільно не поверне анексовані території, а США не захочуть продовжувати війну до їхньої деокупації, залишаються два можливі варіанти — вступ до Європейського Союзу або НАТО.

Попереду — Мюнхенська конференція з безпеки, на яку прибуде віцепрезидент Джей Ді Венс, після чого запланована зустріч у Вашингтоні між президентом Зеленським і президентом Дональдом Трампом, від якої багато що залежатиме.

Рівно три роки тому на Мюнхенській конференції з безпеки замість допомоги Україні віцепрезидентка Камала Гарріс запропонувала евакуацію президента Зеленського. На це Зеленський відповів заявою про бажання відновити ядерний потенціал України. Очевидно, що поки тривають бойові дії, вибори провести неможливо.

Диктатор Путін повністю адаптувався до поточної ситуації. Як заявив генерал Кіт Келлог, санкції проти Росії, якщо оцінювати за десятибальною шкалою, ледве досягли трьох балів, а державний секретар Марк Рубіо повністю розкритикував політику Білого дому щодо України.

Це свідчить про те, що, якщо буде потрібно, адміністрація Трампа готова застосувати санкції проти держави-агресора РФ. Однак, враховуючи інерцію цих процесів, санкції не стануть відчутними миттєво. Водночас Україна вже гостро відчуває нестачу озброєння на фронті для боротьби з російськими окупантами.