Муса Магомедов: Держава і волонтери: чому стосунки дали тріщину і як це вирішити?

Відразу треба сказати, що виникли ці протиріччя між урядом і волонтерами зовсім не 1 грудня. І навіть не восени, коли тривали обговорення і диспути стосовно нових правил. Корінь розбіжностей слід шукати ще в 1999 році, коли було ухвалено чинний закон «Про гуманітарну допомогу». Ухвалено в іншій Україні, фактично в іншій реальності. Без війн і потреб мільйонного війська. 

Перші проблеми з його положеннями почалися ще 2014 року, коли перед новонародженим масовим волонтерським рухом постала проблема масштабних закупівель. А він був (і багато в чому залишається попри усі поправки) зовсім не розрахованим не те, що на сьогоднішні потреби війська, а навіть на ті, що були десять років тому. Окремі його положення вдалося скорегувати іншими законопроектами, постановами, однак сама проблема збереглася. Навіть попри війну на сході, останні десять років ввезення гуманітарної допомоги часто було задачею із зірочкою. Довести державі, що вантаж є «гуманітаркою», забирало купу часу, сил і ресурсів навіть великих благодійних фондів, що вже там про невеликі ініціативи. 

Все змінила велика війна, коли під загрозою опинилося саме існування держави. Вже в березні 2022 року Кабмін капітально спростив правила ввезення гумдопомоги. Тепер замість купи довідок – паперова декларація на кордоні. Однак таке «laissez-faire волонтерство» надовго затриматись не змогло. Адже поруч з людьми, які хочуть допомогти, завжди з’являються ті, що хочуть заробити. Так, вже є результати перевірок Держмитниці та Міноборони гуманітарних вантажів за дев’ять місяців цього року. З понад дев’яти тисяч фактів переміщення товарів гумдопомоги, третина з них до адресатів так і не дійшла. 

Про нові правила ввезення допомоги уряд активно заговорив восени. Рішення, тобто збільшення контролю, мав дати діджитал. А саме Автоматизована система реєстрації гуманітарної допомоги, яка мала запрацювати вже взимку. Тепер волонтер повинен був самостійно зареєструватися в ній за допомогою цифрового підпису й вносити в систему перелік товарів, які планує ввезти. А всі адресати допомоги мали доєднатися до Реєстру отримувачів «гуманітарки». На основі даних з системи й реєстру формувалася б митна декларацію з унікальним кодом, за яким й пропускали вантаж. 

Ще одна складова реформи – це електронний звіт про надання гумдопомоги, який мав бути заповнений впродовж 90 днів після перетину кордону. Однак проти ініціатив влади рішуче виступили волонтери, деякі політики, громадськість. Адже це були декілька кроків назад в цьому питанні. Система все ще була «сирою», реєстр – неповним, нові правила – не роз’ясненими в сотнях нюансів, правила заповнення звітів – довгі й важкі, а покарання за помилки – дуже суворі. Під тиском небайдужих Мінсоцполітики все ж запровадив перехідний період до 1 квітня 2024 року і залишив паперові декларації поруч з електронними. 

Втім сама система запрацювала 1 грудня. І відразу – серія скандалів. Інтернет-сторінка «висіла» годинами, онлайн-дані не вносилися, до старих договорів, оформлених до 1 грудня, у митників знаходилося купа питань. А враховуючи ще й блокування кордону зі сторони польських перевізників, проблема ввезення «гуманітарки» була подвоєна і потроєна. 

Протягом місяця частину нарікань все ж вдалося вирішити – система почала працювати стабільніше, було збільшено кількість спеціалістів підтримки, на ключові питання з’явилися роз’яснення. Запрацював і прийнятий ще 8 листопада 2023 року законопроект №9111, який спростив певні положення порядку ввезення, обліку та розподілу гуманітарної допомоги. Відповідно до нього Кабмін може встановлювати спрощений порядок обліку та контролю «гуманітарки» на час воєнного стану. 

Волонтерська спільнота розуміє необхідність контролю, аби уникнути зловживань. Але працювати все це має так, щоб навіть для найменших благодійних організацій робота з Системою і звіти по допомозі не потребували штату юристів. А на всі питання можна було отримати відповіді на всі питання не через місяць. А ще краще взагалі створити такі положення, які є зрозумілими і не потребують питань. Необхідні нам вантажі вимірюються тисячами й тисячами тонн. Ускладнення їх ввезення і збільшення штрафів не допоможуть країні вести війну, а людям виживати. А ще це розлякає всіх донорів, які були б і раді допомогти, але не захочуть зв’язуватися з потенційною великою кількістю проблем. 

Відповідати за зловживання положеннями закону мають тільки власне правопорушники, а не вся волонтерська спільнота. Інакше ми ризикуємо втратити наш масовий волонтерський рух. Проблема була та залишається в людях. Знаходити і карати винних – ось головне завдання держави. Не заважати працювати волонтерам, не лякати донорів, не створювати нові й нові регуляції. Тільки так ми зможемо продовжувати вести війну з широкою підтримкою суспільства задля нашої спільної перемоги.