Вікторія Гриб: Досвід Щастя: які проблеми найгостріші для вимушених переселенців

Цієї суботи разом із мешканцями Щастинської громади ініціатори проєкту «Ефективний аналіз даних для напрацювання інструментарію вирішення проблем виборців Щастинської громади» підбили проміжні підсумки проєкту, якого донині ніхто в Україні не ініціював.

До цього експерти спочатку відшукали тих, хто через війну був вимушений залишити Щастинську громаду на окупованій Луганщині та виїхати на підконтрольну Україні територію, або ж за кордон. Пізніше сконтактували із усіма, хто виявив бажання поділитися своїми турботами та клопотами. Наразі триває процес систематизації зібраної інформації, аби напрацювати механізми розв'язання проблем на національному та місцевому рівнях.

У суботу в Києві зібралися всі, хто виявив бажання фіналізувати спільну роботу обговоренням у столиці. Кожна історія на цьому шляху унікальна, а відтак неймовірно важлива.

На жаль, мушу констатувати, що за два роки держава не зуміла налагодити ефективний діалог із переселенцями, чимало з яких вимушено почали життя фактично з чистого аркуша. Деякі родини – двічі.

Фактично разом із представниками Луганської обласної та районної адміністрацій, Щастинської ВЦА ми шукали механізми щодо розв'язання питань, які на другому році непокоїть чи не найбільше.

Що турбує в першу чергу? Передусім це скасування пільг та субсидій. Не менш важливі проблеми щодо пенсійного забезпечення, недосконалості процедури відеоідентифікаціії через Пенсійний фонд і Ощадбанк, є проблеми з переоформленням документів, є питання щодо повернення цивільних полонених.

Надзвичайно важливий кейс щодо встановлення факту пошкодження майна на окупованій території. Вважаю, що Мелітопольский експеримент щодо компенсації за зруйноване житло на ТОТ необхідно масштабувати на всю окуповану територію. Наразі юридично неможливо довести, що майно на окупованій території дійсно пошкоджене. Але незалежно від того, зруйноване воно чи ні, в людини немає можливості ним користуватися. Відтак доцільно надати можливість українцям з ТОТ взяти участь у житлових програмах від держави. Це має стати автоматичним правом людей.

Ще одна проблема – націоналізація майна на окупованих територіях. І цей трек так само потребує вирішення. Ймовірно для цього Україні доведеться залучати треті країні та міжнародні організації. Проблема кричуща.

Вважаю, настав час систематизувати усі запити, аби знайти найкращий шлях для їх вирішення. Надалі наші напрацювання зможуть підхопити мешканці усіх регіонів України.

Я вдячна колегам з Westminster Foundation for Democracy, USAІD за допомогу в організації заходу, Павлу Фролову, Олексію Смирнову, Олені Поліщук, Віталію Сураю, Катерині Безгинській, Тетяні Новиковій, Миколі Демидюку за активну участь та бажання знайти найкращі рішення наявних проблем. Вдячна Олександру Слобожану, виконавчому директорові Асоціації міст України, Ларисі Бичковій, директорці Агенції регіонального розвитку Східного Донбасу за компетентні поради. Вдячна Фонду Ріната Ахметова за постійну допомогу Щастинській громаду і всьому Донбасу у найкрадніший період в його історії.

Я маю надію, що обраний нами формат роботи дозволить отримати соціально відчутний результат, бо тільки разом – ми насправді сильні. Вірю, що усі, хто сьогодні знайшов час долучитися до обговорення в Києві, усі учасники нашого проєкту, усі мешканці Щастинської громади одного дня повернуться до рідної домівки.