Муса Магомедов: Пекло прифронтового міста: як росіяни вбивають знекровлену Авдіївку

Увесь цей час  росіяни не припиняють воювати з цивільними людьми, які ховаються у підвалах та сховищах, руйнують житлові будинки. Із Збройними Силами України воювати виходить значно гірше.

Сьогодні орки розстріляли багатоповерховий будинок у кварталі Ювілейний. У цей самий час співробітники Авдіївського коксохімічного заводу розвозили гуманітарну допомогу.

Варто усвідомити, що мужні коксохіміки роблять добрі справи за власної ініціативи, кожна така поїздка може коштувати їм життя. І не тільки їм. Волонтерська допомога надходить для міста регулярно. Лише минулого тижня я особисто привіз для Авдіївки генератори. Більш потужний піде для підтримки роботи однієї зі свердловин – місто необхідно забезпечити водою, якої немає із початку повномасштабного вторгнення. Два інші генератори встановимо у сховищах.

До повномасштабного вторгнення в Авдіївці мешкало більше 30 тисяч осіб. А сьогодні тут знаходиться не більше двох з половиною тисяч. На жаль, вони відмовляються від евакуації, яку ми здійснюємо разом з військовою адміністрацією, АКХЗ та волонтерами.

 Те, як ворог руйнує Авдіївку є справжнім пеклом: щодня окупанти здійснюють обстріли з «градів», авіації та артилерії. Але людей не можна залишати напризволяще. Наша допомога – це запорука їх виживання. Питання лише, наскільки довго нам це вдасться?

Відтак я вкотре наголошую на безальтернативності евакуації. Можна довго розповідати про відсутність коштів, але жодні ризики не варті бодай потенційної загрози втратити життя. Українських переселенців приймають в інших регіонах України, приймає Європа. Просто неба тих, хто зважиться на евакуацію, не залишить. Не варто ризикувати життям, коли дихання смерті відчувається повсюди.